Волонтерська активність: чи так само завзято житомиряни долучаються до волонтерства, як на початку війни?

Житомир і Житомирська область від початку російсько-української війни постраждала значно менше в порівнянні з більшістю регіонів України. Саме тому Житомир став приймаючою стороною і новим домом для тисяч біженців, що тікали від війни. Далі на zhytomyr.one.

Другий український фронт

Важливу роль у підтримці армії, місцевих жителів і біженців відіграють волонтери. Не даремно кажуть, що волонтери це другий український фронт. З початку війни чи не кожен житомирянин долучився до волонтерства: плели сітки, несли їжу, скидали кошти і навіть дітлахи малювали малюнки для військових. Та чи змінилася ситуація з волонтерством у Житомирі за час війни? Про зміни у волонтерській активності розповів журналісту нашого сайту zhytomyr.one Ілля Грицанюк, один із засновників “Навколокультурного простору”, що є одним із осередків волонтерства у Житомирі.

Волонтерство в «Навколокультурному Просторі»

Пан Ілля розповідає про ті види волонтерства, якими займається «Навколокультурний»:

«Активність жінок, які приходять плести сітки, не спадає. По-перше, вагомий фактор це те, що у більшості хтось із рідних пішов на фронт, тож вони відчувають необхідність цим займатися і підтримувати армію, підтримувати своїх близьких. По-друге, багато людей лишилися без роботи і в такий час сидіти вдома може бути шкідливим для психічного здоров’я. Тож люди ходять допомагають. Вони знаходять у позитивному україномовному товаристві і можуть відволіктися від читання Telegram-каналів».

Тож можна сказати, що волонтери є, рук не бракує. З подальшої розмови з’ясувалося, що кожного дня долучається близько 100 волонтерів. Та чи така ж ситуація з гуманітарною допомогою?

«З кожним днем все більше людей потребують підтримки та допомоги. Як харчуванням так і якимось речами, засобами особистої гігієни. Тому що дуже багато людей залишилися без роботи», – розповідає один із організаторів волонтерського руху в Житомирі. Наголошує пан Ілля і на такій категорії як багатодітні сім’ї: «матері іноді навіть не можуть, якщо і є можливість, вийти на роботу, тому що потрібно доглядати малих дітей. Загалом багато людей опинилися у такому становищі, що потрібно якось існувати». 

Від імені усієї команди чоловік подякував волонтерам та волонтеркам, які долучаються:

«Кожен день ходять сюди вже як на роботу для того, щоб працювати на видачі гуманітарної допомоги».

Підтримують і міжнародні партнери, які регулярно доставляють тонни допомоги. Зазначимо, що «Навколокультурний простір» є частиною волонтерського руху «Волонтерський штаб Житомира». Волонтери розвантажують, групують, розподіляють і навіть доставляють гуманітарну допомогу адресно, якщо у цьому є потреба.

«Ажіотаж спав, але ті, хто допомагав, ті й залишилися»

Наталія, що приймає заявки у «Волонтерському штабі Житомира» розповідає, що, наприклад, замовлення від військових змінилися, потрібні не просто форми та каски, а більш спеціалізовані речі. Додає дівчина, що цивільних теж багато телефонує і з багатодітних сімей, і біженців, про це розповідає:

«Багато внутрішньо переміщених осіб шукає роботу. Вже трішки відійшли від того жаху і готові приступати до роботи».

За словами дівчини бажаючих долучитися до волонтерства все ще багато: від початку повномасштабної війни було зареєстровано більше 2000 тисяч заявок:

«ажіотаж спав, але ті, хто допомагав, ті й залишилися», – додає Наталя. Є багато молоді 15-16 років, які хочуть якось долучитися, – «але такої великої потреби у людях немає».

Нестача гуманітарної допомоги

Галина Чибуровська, що є однією з організаторів «Волонтерського штабу Житомира» розповідає:

«Є суб’єктивні речі, а є об’єктивні. Об’єктивні полягають в тому, що більшість людей доїли свої запаси. І навіть ті, хто раніше відмовлявся від допомоги, наприклад сироти, багатодітні родини, люди з інвалідністю тепер звертаються. Замовлень стало більше в разів 10. Закінчилася картопля, закінчилася консервація, ціни виросли, а охопити всіх неможливо».

В першу чергу забезпечують гуманітарною допомогою переселенців, людей з територій, де ведуться бойові дії.

 Штаб працює на максимумі, хоча ресурсів не вистачає:

«якщо на початку війни приходило 5-6 фур приходило в день на всю Житомирську область, то через 3 місяці війни це 1-2 фури на тиждень і їх якось потрібно розподілити», – зауважує пані Галина.

При цьому допомогою забезпечують не лише Житомирщину. Окрім того, організація активно підтримує ЗСУ як одягом, так і їжею:

«але ще залишаються військові, яким потрібна допомога. Наші хлопці на передовій, а ми їх підтримуємо, надаємо сухпаї і сімейні набори».

«Люди мало що несуть, тому що у них самих немає. Зарплат немає, підприємства стоять. Пенсіонери теж намагаються якось витримати, вижити. Дуже складно. Донори з-за кордону теж зменшують постачання, тому що, по-перше, інформація з українських ЗМІ, що поширюється за кордоном про те, що у нас все стабілізується, але, на жаль, так не є. Мені здається, що все тільки починається».

Другою причиною нестачі зовнішньої підтримки Галина вважає емоційну виснаженість волонтерів і донорів, додає:

«але ми зі своєю організацією поки що тримаємо рівень, не зупиняємося».

Ситуація з нестачею гуманітарної допомоги в Житомирській області з кожним днем загострюється, тому так важливий внесок кожного, навіть маленький. Саме у єдності сила українців, саме завдяки цій єдності не лише України, а й усього світу, завдяки волонтерам Україна бореться і неодмінно переможе. 

More from author

Наум Штаркман. Видатний педагог і піаніст з Житомира

Попри те, що наша щедра Поліська земля подарувала Україні і світові чимало величних особистостей, та саме піаністами Житомирщина не так щедро обдарована. Перший, хто...

Легендарний “Ружинський маслозавод”

Молоко - продукт секреції молочних залоз. Це, якщо вдаватися до офіційної термінології, але, якщо задаватися питанням більш глобально, то цей продукт є одним із...

Компанія “REC”, або як житомирська техніка забезпечує українські шоу технікою

Мільйони людей у світі хоч раз у житті з екрана телевізора спостерігали шоу, передачі, концерти, а деякі без них не уявляють свого життя. Та...
.,.,.,.