Колись тут вирувало життя, лунав дитячий сміх, а сам цей дошкільний навчальний заклад багато хто називав одним з найкрасивіших у Житомирі, пише zhytomyr.one.
Від минулого — до сьогодення
Непоодинокі запитання містян можна іноді почути й сьогодні: «Як взагалі можна було закрити таке чудове місце?». Як би не хотілося це констатувати, але, на жаль відповідь на це питання вкрай важко знайти, вона повисла у просторі, і, мабуть, могла десь загубитися в історії, розтанути в глибокій та сивій давнині років, оскільки садочок закрили років з 20 тому. Колись чудовий дитсадок, на який нині не глянеш без сліз та ностальгії, нині викликає лише сум та різні спогади в тих, хто був причетний до функціонування закладу, або ж там навчався. «Півник» міг би насправді бути окрасою Житомира, якби йому поталанило й тепер розквітати, функціонувати та розвиватися. І, що цілком можливо, зробив би щасливими цілі родини, а головне — діточок. Окрім всього іншого, це ще й купа робочих місць.
Так чи інакше, але, судячи зі слів значної кількості житомирян, так все занедбати, в подальшому й закрити цей дитячий садочок, а в майбутньому нарікати на їх нестачу — було цілковитою помилкою. Далі на території садка свого часу зробили комерційний інститут, потім — фітнес-студію, далі — пекарню, а ще агенцію, яка займається працевлаштуванням людей за кордоном. Тому, чого тут лише свого часу не було.
Звісно ж, напрошується питання: а для чого взагалі було все руйнувати. Чи не краще було б зберегти те, що є, примножувати. Та й, власне кажучи, все ж було готове, навіть вигадувати та будувати нічого нового не довелося б! До того ж, місце розташування «Золотого півника» прекрасне — майже у центрі Житомира. Не забуваймо і про мальовничі пейзажі довкола. Шкода лише, що, судячи з усього, вищі інстанції і владні структури все задовольняє. Маємо те, що маємо. Але хочеться вірити в зміни на краще і бути реалістами з оптимістичними поглядами на життя. А раптом в місті все ж буде ще така окраса, як садочок, про який ми розповідаємо у цьому матеріалі. Хтозна, час покаже…
Екскурс в історію
Так чи інакше, допоки нічого не змінюється і ситуація з дитячим садочком незмінна, то пропонуємо перенитися трішки в минуле. За свідченнями краєзнавця Бориса Дубмана, вже в ті роки заклад був одним з найкрасивіших у місті і не тільки. На республіканському огляді «Краща будівля року» у 1982 році за цей дитсадок архітектор Перевозник Петро Артемович навіть отримав відзнаку — диплом І ступеня.
Завершуючи нашу розповідь про «Золотого півника», просто зробимо невеличкий висновок. Дивлячись на чудові сучасні дитячі садочки, ти розумієш, що ніби нічого й не заважає створювати в Житомирі прекрасні дошкільні навчальні заклади, яких місто точно потребує. Мова ж не йде про щось фантастичне, нереальне. І говоримо ми не лише про якесь стильне зовнішнє оформлення, а й про багато інших аспектів та складових, які в результаті й визначають, що цей дитячий садочок насправді є якісним, у ньому діткам комфортно і затишно знаходитися. Очевидно головне, що заважає, у нашому випадку в створенні чудових дошкільних навчальних закладів, — байдужість влади, небажання деяких людей прикласти максимум зусиль і взагалі хоч щось змінювати на краще.
Натомість більшість можуть лише скаржитися, нарікати, що в садочках місць немає, а групи в деяких і взагалі переповнені. Втім лише словами-розмовами ситуацію не виправити і проблему не вирішити. Героями та сміливцями варто ставати і бути не на словах, а на ділі!