Історія директора гімназії №23, або як Житомир став домівкою для переселенця з Луганщини

Не було б щастя, та нещастя допомогло. Чи можна цей тезис застосувати до героя нашої бесіди, невідомо. Мова сьогодні піде про людину, яка знайшла в Житомирі не лише прихисток, а й любов від учнів школи і батьків та звісно колег. Далі на zhytomyr.one.

Війна

2014 рік для нашої держави став відправною точкою на шляху до незалежності не лише на папері. Шлях, який був встелений людськими стражданнями, сльозами, страхом і незламністю духу. Мільйони українців через агресію горе-сусіда були змушені тікати від військових подій в більш безпечні регіони України, а дехто навіть і за межі держави. Одним з таких став герой нашої розмови, для якого Житомир став другою Батьківщиною.

Баранов Ігор Олегович

Народився 2 червня 1987 року на Луганщині, де і пройшли дитячі і юні роки майбутнього керманича і очільника 23 гімназії міста Житомира. Вищу освіту здобув у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля у Луганську. Спеціальність Ігора Олеговича має достатньо цікаву назву «Гнучкі комп’ютеризовані системи, або робо техніка» та отримав кваліфікацію Магістра з комп’ютерних систем.  Неважко здогадатися, що в майбутньому наш герой мав стати, як мінімум викладачем інформатики, як максимум мати професію глобального масштабу комп’ютерного напрямку. 

Коли Ігору виповнилося 27 років на схід України прийшла біда у вигляді вторгнення рф, що спонукало молодого чоловіка рятувати життя і насамперед не своє, а своїх близьких, особливо вагітної дружини. Недовго думаючи чоловік встигає на один з останніх поїздів з Луганська і відправляється в Житомир.

Друге життя

Та першим містом, яке стало прихистком для Ігора і дружини, був Коростишів і кілька важких місяців проведених у таборі для переселенців. Народжувати дитину в таких умовах було неймовірно складно, тому було прийнято рішення перебратися на зйомну квартиру до Житомира. 

Після тривалих пошуків робочого місця наш герой віднайшов місце вчителя інформатики у 23 гімназії, яка щиро прийняла гостя з Луганщини. Трапилося це 5 листопада 2015 року і вже через 4 роки Ігор Олегович розпочав шлях очільника і директора.

Ігоря Олеговича було прийнято на посаду директора гімназії не за красиві очі. Перед тим, як зробити крок по кар’єрним сходинках наш герой пройшов конкурс, який складався з чотирьох етапів, що проходили у кілька днів. Крім майбутнього тріумфатора в конкурсі брали участь ще двоє кандидатів: Наталія Михайлівна Андрійчук і Черняк Юрій Григорович, що теж мали чималі шанси обійняти посаду директора. Та сталося, як сталося і 8 листопада 2019 року Ігор Олегович офіційно був призначений директором однієї з ТОП-вих шкіл нашого міста. 

Що ж стосується родини, то дякувати Богові у нашого героя все добре і приємно, що діти Ігоря Олеговича народилися саме на Житомирщині, якщо не згадувати, що саме спонукало уродженця Луганщини перебратися до нашого славетного міста, яке замінило йому Батьківщину. 

Стереотип

Так вже сталося, що вихідці з радянського союзу майже завжди вішали ярлика, якщо людина молода, то нічого не тямить. Навряд у 90-ті до керівництва елітної школи допустили б людину, якій виповнилося повних 32 роки. 

Ігор Олегович є яскравим представником тієї особистості, яка вперто і цілеспрямовано, та, що важливо чесно досягла мети. Зі слів учнів, батьків і колег директора шанують і поважають не лише за професійні якості, а й за щирість і доброту. 

Неможливо не згадати, що наш герой таким є і був в повному сенсі цього слова, адже в 2022 році став на захист нашої держави, аби якомога швидше очистити Батьківщину від нечистої сили. Тож шановний Ігор Олегович: “Ласкаво просимо додому в Житомир!”

More from author

Олена Галагуза. Відома журналістка з Житомира

Наша розмова піде про дівчину, яка має потужні лідерські якості, які за свої молоді роки проявили у всьому, до чого вона б не бралась....

Адеринсола Есеола. Житомирсько-нігерійський футболіст

Футбольні фанати переглядаючи матчі українського чемпіонату почувши це прізвище скоріше думали, що цей гравець був придбаний із якихось теплих країн. Навряд хто міг допустити,...

Бердичівський пивзавод

Не дивлячись на широченний вибір слабоалкогольних напоїв у світі, все ж впевнене перше місце серед такого роду алкоголю займає саме пиво. Мільйони людей в...
.,.,.,.