Що може бути ціннішим у нашому житті ніж здоров’я? Поки людина молода, не цінує його і не береже. А з настанням певного етапу життя починає розуміти, що дарма так чинив із собою. І ось саме в цей момент людина починає розуміти сенс фрази: “Здоров’я ні за які гроші не придбаєш”. Навіть найкращі лікарі світу не завжди є всесильними у боротьбі проти недуги. 20-ті роки ХХІ століття показали безсильність у боротьбі з пандемією. Але, якби не люди у білих халатах, втрати були набагато більшими. Ось і в нашому місті існують люди, що серед ночі рятують людські життя і стоять на сторожі здорової нації. В Житомирі налічується більше сотні лікарень, поліклінік та інших медичних закладів, починаючи від лабораторій та закінчуючи приватними клініками. Та ми розкажемо вам про одну, яка відповідає за самих святих людей у світі, за дітей, адже діти, це скарб і дарунок життя. Далі на zhytomyr.one.
Перший медичний заклад на Житомирщині
З 1362 по 1569 роки Житомирщина була у складі Литовського князівства і за всі ці роки в нашій області не було жодного керуючого органу у сфері охорони здоров’я. У ХХІ столітті після укладення Брестської унії в нашому регіоні з’явився жіночий католицький монастир, а вже при ньому був створений шпиталь. Відбулося все це завдяки шаріткам ордена святого Вікентія у 1776 році. В шпиталі була окрема кімната, де надавали медичну допомогу дітям, а також тут базувався притулок для сиріт і кімната де надавали неважку медичну допомогу. Ось це і був перший медичний заклад на теренах нашого краю.
Історія дитячої лікарні імені В.Й. Башека
Першу кваліфіковану допомогу почали надавати дітям у 1840 році в губернській лікарні. Визначною подією у розвитку Волинської губернської лікарні став приїзд на роботу племінниці відомого дослідника Семенова-Тянь-Шанського, випускниці Петербурзького жіночого медичного інституту, педіатра за фахом Л.В. Семенової. Її вклад у розвиток лікарні і медицини був дуже вагомим. Завдяки її працям, смертність дітей у 13-15 роки ХХ століття після народження скоротилася в два рази. Каскад подій в історії лікарні інколи змушував її виживати і ледь зводити кінці з кінцями, і все це завдяки подіям початку ХХ століття. Завдяки силі волі лікарів вдавалося працювати і надалі. Особливу увагу в лікарні приділяли проблемам материнства і дитинства. В 1922 році у Харкові під делегуванням Семенової відбувся з’їзд Охматдиту, який і займався вищезгаданими питаннями. Кращі лікарі лікарні і громадськість нашої області почали допомагати сиротам, особливо на собі це відчули діти з Самари і Поволжя, яким подали руку допомоги наші лікарі. В 20-х роках у розпорядженні лікарні було 50 ліжок. Приємно, що нашій лікарні допомагали іноземні спонсори такі, як “Ара” і “Джойндт”.
Важкі часи випали на долю лікарні у 32-33 роках ХХ століття в часи голодомору, як і на долю всієї країни. Дітей дистрофіків підкидали під двері лікарні голодні люди. Лікарі з останніх сил рятували життя дітей, які були майже приречені. Дітей годували коштом позаштатної роботи лікарів на сільських угіддях і фермах, що були закріплені за лікарнею.
В часи Великої Вітчизняної Війни, дитяча лікарня не працювала, адже сюди привозили всіх хворих поранених з фронту. А дітей до початку повстання було евакуйовано. По завершенні загарбницької війни, остаточно починається новий виток в історії лікарні. Через великі руйнації після подій 41-44 років, переміщується на вулицю Комсомольську (нині там знаходиться кінотеатр “Жовтень”). Але в тому ж році знову лікарню чекав переїзд в на вулицю Монастирську (зараз Шевченка). В 50-ті роки лікарня зіштовхнулася з проблемами. В післявоєнні роки виникли труднощі з лікуванням нових захворювань, таких як гепатит, туберкульоз, поліомієліт і дизентерія і все через руйнації матеріальної бази. Ускладнювало завдання те, що маленькі діти, які потрапили на лікування, були без своїх матерів. Але й тут персонал мужньо витримав удар долі.
Завдяки переїзду центру переливання крові на інше місце, а інфекційних хворих до першої міської лікарні, вдалося збільшити базу ліжко місць в приміщенні.
Справи пішли трошки ліпше лише в 60-х роках, коли в місті почали будувати заводи “Хімволокно”, “Електровимірювач” і “Льонокомбінат”. Населення в місті ставало дедалі більше, відповідно, і хворих дітей також.
У 1975 році завдячуючи комуністичній партії і фінансовим вливанням було збудовано новий корпус на 210 ліжок, новий харчоблок і т.д.
У 1980 році дитяче населення Житомира складало 60000 дітей. Та навіть при такій кількості малюків, відсоток захворюваності був невеликим.
В часи аварії на ЧАЕС були сформовані бригади, які відправлялися в зону аварії і там надавали допомогу потерпілим. І саме з тих часів в цій лікарні приділяють велику увагу дітям постраждалим від тих подій.
З 1998 року тут функціонує центр реабілітації дітей-інвалідів “Поклик, в якому щорічно проходять реабілітацію понад 4.5 тисяч дітей.
В наші часи лікарня має близько 200 ліжкомісць, три дитячі поліклініки і має 4 філіали.