Житомирська чоловіча гімназія

Житомирська чоловіча гімназія була відкрита 1833 року. Тоді вона носила назву Волинська чоловіча гімназія. В її стінах навчалися такі знамениті постаті як В’ячеслав Липинський, історик і теоретик українського монархізму, письменник Володимир Короленко, вчений Іван Фещенко-Чопівський, перекладач “Кобзаря” польською Леонард Совінський та інші. Тут викладали Павло Корольов, батько Сергія Павловича, та батько Бориса Лятошинського Микола Леонтійович. Далі на zhytomyr.one.

Передумови і плани

Вперше висловив ідею про відкриття гімназії в Житомирі Тадеуш Чацький – освітній інспектор у Волинській, Київській та Подільській губерніях – ця ініціатива передбачала відкриття гімназій у центрах трьох губерній. У планах освітньої програми гімназій було викладання таких предметів: польська, російська і французька мови, польську літературу й історію, географію, правознавство, математику, історію природи, хірургію, верхову їзду тощо.

За складністю та розмахом предметів навчальний курс більше нагадував університет. Для занять ботаніки було необхідно створити при гімназіях дослідницькі ділянки, а у Вінниці планували відкрити ботанічний сад, спільний для трьох нових гімназій.

Історія гімназії

Волинську гімназію відкрили 1 січня 1833 року. На заході відкриття були присутні дворяни, чиновники і військові. Спершу в гімназії було 6 класів, після літніх канікул 1833 року відкрили ще один. Навчання було платним, але за особливі досягнення у навчанні студента могли звільнити від сплати. Обдарованим гімназистам могли проводити платні додаткові заняття з малювання і співу. Для студентів часто проводять екскурсії: старшим — заводами, молодшим — сусідніми містами і лісами. Під керівництвом викладачів гімназисти ставили п’єси. Прибуток з квитків публічних заходів за ініціативою Крашевського йшли на допомогу обдарованим студентам. Вивчалися такі предмети: російська граматика, латинь, німецька, польська і французька мови, математика (алгебра, арифметика, геометрія, вища), історія та статистика, каліграфія, креслення і малювання.

Гімназія мала багату бібліотеку, яку щороку доповнювали новими книжками. Важливий вклад у формування фонду зробив опікун гімназії з 1853 року Крашевський — польський письменник і вчений, який пожертвував книжки зі власної бібліотеки. У середині ХІХ століття бібліотека нараховувала майже 6 тисяч найменувань книг у 13895 томах. Також були обладнані кабінети фізики, природничих наук, креслення і малювання. 

У гімназії навчалися лише обдаровані діти з заможних сімей, тож загальний освітньо-культурний рівень Волинської губернії лишався невисоким. Разом з цим кількість гімназистів у класах досягала 60 осіб. Більшість викладачів позакінчували європейські чи царські виші.  

На час відкриття заклад ще не мав власної будівлі — приміщення на Малій Бердичівській орендувалися у Евеліни Ганської, власниці прибуткових будинків. Спершу це були одноповерхові будинки, а з 1851 року — двоповерхова кам’яниця. Місцева влада вирішила побудувати власне приміщення для гімназії, оскільки кількість студентів постійно росла. Для цього виділили велику ділянку на вулиці Великій Бердичівській. 1863 року Житомирська гімназія перебирається у нову, власну будівлю (нині — головний корпус ЖДУ ім. Франка).

Відповідно до освітньої реформи 1871 року Волинська гімназія стає класичною і головний акцент переносять на класичні мови — латину і давньогрецьку, а тривалість навчання подовжують до 8 років.

Гімназія припиняє своє існування у 1918 році, а 1919 року її приміщення віддають Волинському педагогічному інституту.

More from author

Бердичівський пивзавод

Не дивлячись на широченний вибір слабоалкогольних напоїв у світі, все ж впевнене перше місце серед такого роду алкоголю займає саме пиво. Мільйони людей в...

«ФОК»: історія від відкриття до сьогодення. Чи повернеться популярність торгово-розважального комплексу?

Житомиряни напевне пам’ятають відкриття РК «ФОК» в 2008 році та його Дні Народження. Наприклад, в 2010 році це були знижки на всі розваги в...

Ринок м’яса у Житомирі

Нонсенс-це коли порося вмирає своєю смертю. М'ясні страви на столі завжди були чи не найважливіші і відігравали чи “не найголовнішу скрипку” в хорі страв. Та...