Історія перших шкіл та гімназій Житомира

Гуляючи вулицями Житомира, ми бачимо багато загальноосвітніх навчальних закладів, фасади яких подекуди виглядають так, наче їм є що розповісти про свою історію. Тож якими були перші гімназії та школи міста, розповість zhytomyr.one.

Перша житомирська гімназія – одна із найстаріших на території Правобережної України

Гімназія із насиченою подіями історією, її цілком заслужено вважають одним із найдревніших середніх закладів освіти на території Правобережної України.  Заснування гімназії припадає на 1883 рік. У 1971 році її було удостоєно статусу класичної. Українська революція позначилася на функціонуванні закладу: у 1918 році його було закрито, а  у 1919 реорганізовано у Волинський педагогічний інститут.

Своїм відкриттям Перша житомирська гімназія завдячує польському освітянину та історику Тадеушу Чацькому. Саме за його ініціативи відбувається заснування середніх навчальних закладів у Житомирі, Києві та Вінниці. Таким чином, свої освітні центри отримали  Київська, Подільська та Волинська губернії.

Передумови заснування гімназії

Проте все ж слід розповісти, що передувало появі цього навчального закладу у Житомирі. Зазнав ліквідації центр польської культури – Кременецький ліцей, який відійшов у небуття завдяки Листопадовому повстанню. Спочатку було вирішено по завершенню повстання перенести цей заклад до Житомира, проте ситуація змінилася, та ліцей отримав нове життя у Києві.  Натомість у Житомирі було відкрито першу гімназію, сталося це 1 січня 1883 року. Орієнтовно рік заклад мав всього шість класів, згодом же, по закінченню літньої відпустки, було додано ще один, сьомий клас.

Розташована Перша житомирська гімназія була на Малій Бердичівській, у будиночку з дерева, який перебував у власності шляхтича Вацлава Ганського. 1851 рік виявився сприятливим для навчального закладу, оскільки він розжився на приміщення, яке мало 2 поверхи та було збудоване з каменю. Через збільшення кількості учнів, 1863 року гімназія зазнала переїзду та розташувалася у новобудові на Великій Бердичівській. Там вже було не лише 17 навчальних приміщень, а й зал, де гімназисти могли відпочити та аудиторія, де відбувалися урочисті події. Через рік було споруджено додатково флігелі з каменю, один – для канцелярії гімназії та житла директора закладу, інший – для бібліотеки. 

Розвиток гімназії відбувся завдяки Юзефу Крашевському

Значний підйом у розвитку Першої Житомирської гімназії відбувся у часи, коли закладом керував польський письменник Юзеф Ігнацій Крашевський, а саме починаючи з 1853 року. Письменник постійно організовував у закладі різноманітні заходи культурного спрямування, а дохід, отриманий від продажу квитків, спрямовував учням із важким матеріальним становищем. Також Крашевський пожертвував гімназії частку своєї бібліотеки.

У 1871 заклад зазнав реформ: йому надали статусу класичної гімназії, тож було збільшено тривалість навчання у ньому ще на рік, тобто, загалом вісім років. Новий статус гімназії надав випускникам право вступу до вищих навчальних закладів, також гімназисти поглиблено вивчали латину та грецьку мову. 

У 1918 році Перша житомирська гімназія припинила своє існування. У 1919 році в місті з’явився Волинський педагогічний інститут, який виріс з надбання гімназії. 

Житомирська гімназія №3

Початок становлення Житомирської міської гімназії №3 як навчального закладу припадає на 1861 рік. Тоді у приміщенні на вулиці Подільській, 5, розташувалося «Еврейськое общественное училище”, “Талмуд-Тора”, яке з часом отримало назву 3-я Єврейська трудова школа. Як стає зрозуміло із архівних паперів, із 1924 року її слід вважати національно-єврейською. Станом на 1924 рік, платну освіту у цьому навчальному закладі здобувало 109 хлопців та 150 дівчат, які мали єврейське коріння, уроки йшли мовою івриту.

У 1936 році школа набула трансформації та стала звичайним загальноосвітнім закладом №3. Варто зазначити, що третя гімназія працювала навіть у часи окупації, до тих пір, поки у її приміщенні не було організовано шпиталь. За даними краєзнавця Мокрицького, “з 1944 року в будинку по вулиці Котовського, 6 розмістилася середня школа № 3”, але з видання “Школи рідного краю” (Житомир, 2001 рік) ” 4 серпня 1949 року міська влада прийняла рішення про відкриття школи № 3 по вулиці Котовського, 6″.

Варто розповісти і про історію будинку по вулиці, яка мала назви то Іларіонівська, то Мала Київська, то Котовського. Він був побудований 1887 році та призначався спеціально для розташування там Житомирського двокласного училища, який було засновано у 1869 році. Цей будинок налічував 22 кімнати, 7 із яких призначалися для навчання.

1913 року училище зазнає реорганізації та стає Вищим початковим, а потім – вже Першим вище-початковим училищем. У 1920 році у будівлю по вулиці Іларіонівській переїжджає трудова школа №15, а протягом 1920-1922 та 1923-1925 років тут функціонує соціально-економічний технікум. Паралельно із ним починаючи з 1924 року тут починає діяти українська трудова школа № 15 імені Т. Шевченка.

Підсумовуючи екскурс у історію гімназії №3, варто зазначити, що сам заклад починається з єврейської Талмуд- Тори, що розташовувалася на вулиці Якіра, а будівля навчального закладу має свій початок у 1887 році на вулиці Котовського, 6.

Житомирська загальноосвітня школа №33

Історія цього навчального закладу розпочинається у 1936 році. Він розташований частково на території колишнього Богоявленського чоловічого монастиря та садиби, яка була у власності родини академіка Петра Семенова-Тянь-Шанського.

За часів Другої Світової війни один з корпусів школи, а саме центральний, реорганізували під німецький шпиталь, який існував і після вивільнення Житомира від навали окупантів, проте допомогу там надавали вже лише пораненим радянським воїнам. У будинку на один поверх, де розташовувалися 1-4 класи, навчання розпочалося 1944 року. Оскільки у приміщенні школи німці облаштували свою комендатуру та шпиталь, було вирішено викладати уроки дітям у приміщеннях напівзруйнованої музичної фабрики. Спрацювало «сарафанне радіо», і до школи почали прибувати учні з інших навчальних закладів, де на той час були припинені заняття. Проте школа №33 була закрита через те, що німцям не подобалося те, що на перервах діти виходили на вулицю, на подвір’я та мали змогу спостерігати за ними. Проте нового приміщення закладу не надали.

У 1944 році школа відновила свою діяльність, проте на новому місці: на перехресті вулиць Шевченка та Бердичівської.

Школа №33 до 1955 року була суто жіночою, перший випуск 10-го класу був 1947 року. 1956 року у школі організовано класи, які взаємодіяли з землевпорядним технікумом, тож учні могли отримати відповідну спеціалізацію.

More from author

Як доглядати за глиняною чашею

Глиняні чаші досить популярні, адже вони прості у користування і добре проводять тепло. Але глина має свої особливості і за такою чашею потрібний правильний...

Чим корисний сухий корм для котів?

Щоб вдало вибрати сухий корм для вашого вихованця, необхідно враховувати індивідуальні потреби кішки: її породу, вік, розмір, активність, стан здоров'я. Інтернет-зоомагазин «Petslike» пропонує широкий...

Історія фабрики “Крок”. Як йти в ногу з часом?

Чи задавались ми коли-небудь, що таке взуття? Здається, що відповідь має чіткою і миттєвою, та насамперед простою. Але не все так просто. Цей елемент...
.,.,.,.