Житомир можна без перебільшення назвати містом творчих людей, адже на його території творять багато художників, які, безперечно, черпають натхнення і з його мальовничих краєвидів. Детальніше про деяких із відомих художників Житомира на zhytomyr.one.
Анатолій Розбіцький
Яскравий представник художнього бомонду Житомира – заслужений художник України Анатолій Розбіцький. Його досвід налічує більш ніж сорок років творчої діяльності. У його творчому доробку – полотна урбаністичного Житомира, не оминає художник і теми Майдану, війни на сході України. Оскільки практично все життя Анатолій Розбіцький проживає у Житомирі, ще під час навчання писав старий Житомир, спостерігав за тим, як розвивається та змінюється місто. Творчість художника тісно пов’язана із історією України, українського козацтва, 16-18 століття, а також охоплює і сучасний період російсько-української війни. У 2015 році художника удостоєно почесним званням заслуженого за значний особистий внесок у державне будівництво, консолідацію українського суспільства, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, активну громадську діяльність, вагомі здобутки та високий професіоналізм.
Микола Бутковський
Український живописець та графік, заслужений художник України. Окрім графіки та живопису, працює у такому жанрі, як фотопортрет. Зокрема, у його доробку – близько 60 фотопортретів митців Житомира – художників, поетів, музикантів, прозаїків. Також художник зазначає, що часто фотографує пейзажі міста на телефон та обробляє їх.
Станіслав Антонюк
Станіслав Антонюк – представник художнього світу, якому притаманна робота у жанрі реалізму. Разом з тим, свою творчість художник вибудовує таким чином, аби зберегти індивідуальність стилю та мислення та при цьому заявити про свою причетність до українських традицій. Для художника найбільш важливим критерієм у образотворчому мистецтві є складність поєднання кольорів, адже він не займається розбілюванням кольорів, а також не застосовує відкритих кольорів.
Художник Станіслав Антонюк народився у місті Перемишляни Львівської області 7 лютого 1941 року. Друга світова війна внесла корективи у життя родини художника, адже після її початку їм довелося евакуюватися у село Сімаківка, що розташоване на території Житомирської області, у Новоград-Волинському районі. Після закінчення війни родина майбутнього художника переїхала на проживання до села Ржатівка Новоград-Волинського району Житомирської області.
Перше знайомство художника із образотворчим мистецтвом сталося у п’ятнадцять років, коли він, маючи потребу висловити свої емоції та думки через малюнок, почав відвідувати гурток малювання при будинку піонерів.
1959 року Станіслав Антонюк переїжджає до Києва. На початку своєї трудової кар’єри він працював слюсарем на підприємстві “Південенергомонтаж”, згодом починає працювати на посаді старшого лаборанта у інституті металофізики Академії Наук. Проте попри свою не дотичну до мистецької сфери роботу, не забуває про творчість, та у вільний від трудової діяльності час навідується до різних студій образотворчого мистецтва. 1961 року Станіслав Антонюк вступає на факультет художнього ткацтва до Київського училища прикладного мистецтва (Київський державний інститут декоративно – прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука). Потім художника застала служба в армії, по закінченню якої він розпочинає кар’єру художника-оформлювача, працює на різних підприємствах. Протягом 1975-1990 років Станіслав Антонюк працює на посаді старшого художника у бюро промислової естетики на заводі “Хімволокно” у Житомирі. Член Національної Спілки художників України з 2000-го року.
Юрій Дубінін
У творах житомирського художника Юрія Дубініна закладена потреба вміти прислухатися та споглядати, а також поєднання чутливості образів та міцності художнього мислення. Картини художника мають переважно лаконічну будову, позбавлені надмірної деталізації, зображені постаті мають чіткі та реалістичні лінії. Разом з тим, образам притаманна і певна романтичність, яка набуває міцності завдяки плавності ліній та грою світотіней. Кольори композицій здебільшого мають контрастні поєднання, а манера написання робіт живописця має дещо імпресіоністичне забарвлення.
Художник Юрій Дубінін народився 1962 року. 1981 року закінчив Желєзногорське художнє училище. У 1992 році закінчив навчання у Московському Державному художньому інституті імені В. І. Сурікова.
Дмитро Красняк
Житомирський скульптор та графік Дмитро Красняк народився 10 липня 1927 року у селі Томаківка (селище міського типу Нікопольського району Дніпропетровської області).
Протягом 1949-1954 років майбутній скульптор здобував знання у Дніпропетровському художньому училищі. Його учителями були зокрема Олена Бєляєва, Олексій Жирадков та Олександр Ситник. Протягом 1954-1960-х років Дмитро Красняк навчався у Київському художньому інституті. У цьому навчальному закладі його вчителями були Макс Гельман, Олексій Олійник, Макар Вронський, Михайло Лисенко, Іван Шаповал, Іван Макогон, Андрій Шапран.
Протягом 1979–1993-х та протягом 1998–2002-х років Дмитро Красняк стояв на чолі Житомирської організацію Національної спілки художників України. Проживав у будинку на вулиці Театральна у Житомирі. Помер 6 грудня 2003 року у Житомирі.
Його роботи виконані у жанрі станкової, декоративної та монументальної скульптури. Деякі з робіт автора перебувають на збереженні у Донецькому краєзнавчому музеї та у картинній галереї у смт Томаківка.
Валерій Кулавін
Житомирський театральний художник Валерій Кулавін народився 27 лютого 1948 року у місті Бердичів, що на Житомирщині. 1974 року закінчує навчання у Одеському художньому училищі, його викладачем був Леон Альшиць. Після здобуття освіти починає професійну кар’єру та знаходить роботу у Горковському театрі опери та балету імені Олександра Пушкіна.
У 1989 році починає працювати на посаді головного художника у Житомирському українському музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги.
Театральний Валерій Кулавін, зокрема, оформив такі опери як «Моцарт і Сальєрі» Миколи Римського-Корсакова, «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта, «Поргі та Бесс» Джорджа Ґершвіна, а також балети «Марна пересторога» Петера Гертеля, «Кармен-сюїта» Жоржа Бізе — Родіона Щедріна, вистави «Брехня» Володимира Винниченка, «Ясні зорі» Бориса Грінченка, «Віддавали батька в прийми» Володимира Канівця, «Король Лір» Вільяма Шекспіра, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Моя чарівна леді» Фредеріка Лоу та інші.
Віктор Шкуринський
Житомирський художник, живописець, графік , заслужений діяч мистецтв України та педагог Віктор Шкуринський народився 20 листопада 1932 року у селі Турчинка (Житомирський район Житомирської області).
У 1949 році Віктор Шкуринський вступає на навчання до Київського училища прикладного мистецтва на живописне-декоративне відділення. Зокрема, його викладачем був Олександр Вовк.
Після завершення служби у армії, з 1954 року розпочинає кар’єру художника-декоратора. Так, починає працювати у драматичному театрі, протягом 1955-1980-х років працює у Житомирському товаристві художників.
У 1960 році Віктор Шкуринський завершив навчатися у Одеському художньому училищі, його викладачами були зокрема Михайло Тодоров та Леонід Мучник. 1973 року закінчує навчання у Одеському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті.
1974 року Віктор Шкуринський засновує у Житомирі художню школу, де довгий час працював директором.
Віктора Шкуринського можна назвати майстром пейзажу й натюрморту, а галузі його творчості – графіка та станковий живопис.
Помер 27 квітня 2012 року у Житомирі.