Варто зазначити, що готелі, або ж заклади розміщення у звичному для нас розумінні на території України почали з’являтися у кінці XVIII століття. Спочатку готелі будували у Львові, а вже у першій половині ХІХ століття ця тенденція розповсюдилася на інші міста України – Київ, Харків, Одесу, Житомир. Детальніше про історію розвитку бізнесу в Житомирі на Zhytomyr.one.
Процвітання торговельних відносин спричинило попит на комфортні умови розміщення
Тривала криза 1860-х років спричинила стрімкий розвиток капіталістичних відносин у той час, як мануфактурне виробництво втратило свою актуальність та практично пішло у небуття. Тож як наслідок процвітання торговельних відносин спричинило підвищення попиту на комфортні умови розміщення, адже збільшилася кількість бізнес-поїздок як підприємців, так і банківських працівників. Разом з тим, зросла кількість і туристів із високим рівнем доходу, які бажали проживати у комфорті.
Згідно із інформацією, викладеною у столичних путівниках, готелі підвищеного комфорту вирізняло з-посеред інших закладів розміщення наявність ресторану першого класу, у якому працював добре знаний шеф-кухар, а також наявність апартаментів, що налічували 3-4 кімнат. Готелі такого штибу розміщувалися у центрі міст, мали розкішний ремонт, телефони та ванні кімнати у номерах, у цих закладах працювала професійна прислуга. Звісно ж, у таких закладах розміщення зупинялися виключно заможні люди, яких приваблювала жвава та яскрава атмосфера.
Так, наприклад, якщо до 1872 року у Києві налічувалося всього-навсього 15 готелів, які мали статус підвищеного комфорту, і з різних причин певна частина припинила своє функціонування, наприклад, готель “Зелений”, у якому проживав поет Тарас Шевченко, було демонтовано, готель “Люнівер” було переформатовано, готель “Англетер” “скотився” до рівня трактира, адже рівень обслуговування було суттєво знижено, то вже на початку ХХ століття у столиці розташовувалося удвічі більше готелів, що позиціонувалися як заклади розміщення, що пропонували європейський рівень сервісу та мали статус не нижче за три зірки.
У Львові станом на 1908 рік було розташовано 24 готелі, які здійснювали сервіс підвищеного рівня комфорту, 6 із них мали перший розряд, зокрема, це “Європейський”, “Імперіал”, “Жорж”, “Французький”, “Метрополь” та “Гранд Готель”.
Наприкінці ХVIII – на початку XIX століть Житомир був найбільш розвиненим торговельно-ремісничим центром Волині
Що стосується Житомира, то наприкінці ХVIII – на початку XIX століть це місто було найбільш розвиненим торговельно-ремісничим центром Волині. Так, у цей час в Житомирі з’явилися та активно розвивалися такі нові галузі як металообробна, машинобудівна, хімічна. а також стабільно працювали такі звичні для регіону та часу галузі як деревообробна, галузь будівельних матеріалів, легкої промисловості та харчова. Також варто зазначити, що кількість підприємств у місті відчутно зросла, а разом з цим і збільшилася кількість працівників.
Станом на 1913 рік у Житомирі діяло 25 фабрик та заводів
Станом на 1913 рік у Житомирі діяло 25 фабрик та заводів, на яких працювало орієнтовно 900 працівників. Розвитку набуває і торгівля, у цій сфері працювало понад 13 тисяч житомирян.
Центральні вулиці Житомира було забезпечено водогоном, це такі вулиці як Велика Бердичівська, Велика Чуднівська, Купальна, Бульварна, Стара Жандармська, Іларіонівська, Московська. 1897 року на площі Театральна у Житомирі було зведено водонапірну вежу, аби забезпечити місто водою, також цього ж року розпочинає роботу міні-електростанція у дитячому притулку, розпочинаються роботи з електрифікації Першої чоловічої гімназії. У серпні 1899 року розпочинає виробляти струм центральна електрична станція Житомира, споруджена на вулиці Мала Бердичівська та потужність якої складала 315 кВт. У серпні 1899 року в Житомирі розпочинає працювати трамвай. Усі ці фактори позитивно вплинули на розвиток сфери закладів розміщення у Житомирі, зокрема, і готелів підвищеного рівня комфорту.
Позитивний вплив на економіку Житомира у кінці ХІХ століття спричинило формування системи фінансово-кредитних установ
Так, 1875 року у Житомирі було організовано Товариство взаємного кредиту, у якому станом на 1895 рік вже перебувало 638 учасників. Наприкінці 80-х років у місті відкриваються відділення Мінського, Азово-Донського та інших банків промислового спрямування. У першій половині 70-х років ХІХ століття в Житомирі почастішали звернення власників земель та представників міського товариства стосовно надання дозволів на відкриття у місті відділу Державного банку, що мало б покращити економічні та промислові справи губернії.
Відкриття Житомирського відділення відбулося у лютому 1876 року, йому було надано статус ІІ розряд банківської установи. До 1911 року відділення розташовувалося на вулиці Київській, 7, де розміщувався прибутковий будинок. Тут же, на цій же вулиці, відповідно до світлин 1873 року, розміщувалися «Номери для приїжджих», один із них – у триповерховому будинку першої половини ХІХ століття, що на Київській, й, а другий – у чотирьохповерховому будинку другої половини ХІХ століття, що на вулиці Київській, 8.
Працівники Державного банку не лише розміщувалися у житомирських готелях у той час, коли навідувалися до міста, а й користалися їхніми послугами для постійного проживання там. Зокрема, статський радник Олександр Старосвітський, який 1908 року працював у відділенні Державного банку у Житомирі та займався кредитами у сільськогосподарській сфері, жив у міському готелі “Рим”. Цей готель “Рим” відкрився 1899 року у будівлі, яка належала Климовичу, на першому поверсі там же 1900 року розпочав свою роботу ресторан.
Відповідно до статистичної інформації, станом на 1907 рік у Житомирі налічувалося 20 закладів розміщення подорожуючих
Втім, лише у двох із них працювали ресторани: зокрема, у готелі “Франція”, там ресторан перебував у власності Богуцького, та у готелі “Рим”, власником готелю був Клімович. Розміщені поруч із готелями ресторани задовільняли потребу відвідувачів як у вишуканих, так і у невибагливих стравах та напоях. У ресторанах можна було замовити супи, салати, м’ясні та рибні страви, морозиво, фрукти, каву, а у більш вишуканих ресторанах розташовувалися і власні винні льохи.
Оскільки переважна частина житомирських готелів розташовувалася у центральній частині міста, така близькість один до одного та відповідно конкуренція сприяла підвищенню рівня обслуговування. Тож орієнтуючись на вибагливий смак клієнтів, власники закладів розміщення здійснювали капітальні ремонти будівель та постійно оновлювали перелік послуг, до якого додавали й харчування у готелі.
Вартість готельних номерів була орієнтована на постояльців із різним рівнем доходу. Так, до прикладу, у житомирському готелі “Венеція” вартість номерів складала від 40 копійок до 3 карбованців. Втім, не завжди оголошений власниками готелів рівень комфорту відповідав очікуванням постояльців.
Орієнтуючись на дані, викладені у довідковій літературі початку ХХ століття, готелі підвищеного рівня комфорту поділялися на закладу першого та другого класу, і враховуючи цей поділ, вони обов’язково повинні були забезпечити клієнтам не менше аніж три типи номерів та ресторан належної якості. У разі, якщо ресторан у закладі розміщення був відсутній, статус готелю автоматично знижувався, незалежно від місця розташуванн закладу та рівня комфорту, а клас готелю, відповідно, впливав на вартість послуги.
У будинках, які мали необхідну інфраструктуру та володіли достатньою технічною базою на були споруджені у кінці XIX століття, розміщувалося три готелі: “Метрополь”, “Мінель” та “Франція”. У цих закладах розміщення проживало багато відомих постатей: письменники Михайло Коцюбинський, Григорій Мачтет, Василь Кравченко, художник Костянтин Маковський, етнограф Лев Штеренберг та гетьман України Павло Скоропадський. Втім, навіть і ці, найбільш нові будівлі, які призначалися для готелів, були двоповерхові та не відповідали моді другої половини ХІХ сторіччя, тож клієнти не вважали їх закладами підвищеного комфорту.
А у другому десятиріччі ХХ століття кількість готелів Житомира була постійною та до початку революції залишалася незмінною, а у той час, коли відбулася зміна влади, більшість закладів розміщення припинила свою діяльність.
У другій половині ХІХ – початку ХХ століття розміщення клієнтів у готелях Житомира здійснювалося в окремих номерах прибуткових будинків. Готелі розміщувалися у центрі Житомира, на вулицях Михайлівська та Київська, проте було лише кілька будинків, які були побудовані спеціально для закладів розміщення підвищеного рівня комфорту.
Після громадянської війни кількість гостей, які приїжджали до Житомира, майже припинився. а будівлі багатьох закладів розміщення перетворилися на державні та громадські заклади, гуртожитки та житлові будівлі.