Несолодка історія “Житомирських ласощів”

Саме солодощі у кожної людини асоціюються з періодом дитинства. Важко знайти людину, яка б в дитинстві не обожнювала з’їсти цукерку, печиво, тортик тощо. Та якось так склалося, що з плином часу ми починаємо відмовлятися і забуваємо той смак дитинства, особливо це стосується сильної половини людства. Далі на zhytomyr.one.

Вже майже століття в нашому місті на ниві солодкого життя працює фабрика, про яку відомо далеко за межами області і без перебільшень, за межами України, а саме «Житомирські ласощі», які завжди були символом і візитівкою нашого славетного міста. Сьогодні ми перегорнемо найвизначніші сторінки книги життя фабрики, які не завжди мають літери яскравих відтінків. 

Початок діяльності 

Свій тернистий, насичений і непростий шлях до визнання фабрика розпочала ще в 1944 році, а саме 11 травня в часи Великої Вітчизняної Війни. Відзначимо, що діяльність фабрика розпочала на місці старого млина. Свою продукцію, а саме пряники, фабрика відправляла на фронт. В перший час об’єми виготовлення даних солодощів сягали всього 130 кг за зміну. Виробництво набрало шалених темпів і вже через рік на підприємстві тішилися і пишалися цифрами в 500 тонн пряників на місяць. 

До 60-х років минулого століття на фабриці виготовлялися виключно печиво і карамельні цукерки. Тож після даного періоду наступним кроком стало введення виготовлення шоколаду і легендарного «Пташиного молока, що донині є достатньо популярними солодощами і візитівкою підприємства.

80-ті роки стали тим періодом, коли фабрика акцентувала свою увагу на виготовленні легендарних вафель «Артек» і продукції схожого характеру. 

Як ми бачимо, з плином часу змінювалися пріоритети і керівництво намагалося відкривати нові горизонти, таким чином набивати нові гулі, які з часом вилилися у традиції фабрики, що живуть і донині.

Ближче до 90-х років підприємство входило до переліку чи не найкращих підприємств області. В наші дні підприємство вже не обмежується Житомирщиною, а є одним з найкращих в Україні, та до цього ми ще дійдемо.

Незалежність. Рейдерське захоплення

Приватизація, даний термін зачепив всі підприємства України зі здобуттям Незалежності і «Житомирські ласощі» не стали вийнятком з правил та найближчим часом підприємство офіційно отримало статус акціонерного товариства. 

Цікавим є той факт, що на той період припав початок виготовлення легендарних цукерок фабрики «Бабусині казки», які й донині тішать маленьких ласунчиків України і не лише. 

З кожним роком обсяги виробництва досягали нових висот і підприємство впевнено ставало на щабель вище, так в 2010 році вартість виготовленої продукції фабрики сягнула майже 1 мільйона гривень. Як виявилося найближчим часом, кожен рік наближав підприємство до сумної сторінки історії.

Подія, що трапилася з підприємством у 2010-му році сколихнула все місто. Мешканці Житомира не вірили своїм вухам і очам. Ніхто й не міг уявити, що 90-ті повернуться в наше славетне місто через 20 років. Відверто кажучи згадується серіал “Бригада”, коли Саша Білий і компанія рейдерським методом відібрали завод, щоправда, там це виглядало трішки веселіше. Військові, поліція, люди з автоматами, прямо бойовик, але ні, то була реальність.

Щоб не плутати читача прізвищами, подіями, цифрами і всім іншим, лише додамо, що до врегулювання конфлікту докладало зусиль вище керівництво міста і силові структури. Після численних фізичних і збройних сутичок, як наслідок фізичними травмами і майновими втратами, підприємством тоді незаконно заволодів громадянин Росії і США Ігор Бойко. Та з часом, дякувати Богові ситуація стабілізувалася на краще, але все одно містяни ті жахливі події запам’ятали на довгі роки. 

Маємо констатувати, що той удар долі підприємство витримало достойно і продовжує міцно триматися на ногах. Наразі фабрика “Житомирські ласощі”, впевнено входить до переліку найкращих підприємств України і сказати, що то не по ділу, язик не повертається. Тож віримо і сподіваємося, що подальші події на фабриці будуть лише позитивними, яскравими і ще багато поколінь українців будуть насолоджуватися істинно справжніми солодощами.

More from author

Від цирюльні до barber-shop: історія перукарського мистецтва в Житомирі

Біксі, піксі, гаврош, паж, шмадда, бабетта. Це не імена невідомих фіксиків, а назви зачісок, які ми спостерігаємо щодня на вулицях нашого міста і не...

Ресторан “Ялинка”. Легенда чи примара міста?

Ресторанний бізнес в Житомирі процвітає не по днях, а по годинах. Щороку на мапі нашого міста з'являються все нові, і нові заклади.  Не дивно,...

П’ятизіркові готелі Житомира. Факт або нісенітниця

Житомир - місто працьовитих людей, яке майже завжди асоціюється в українців, як край промисловості. Важко не погодитися з такою думкою і попри одну з...
.,.,.,.