Несолодка історія “Житомирських ласощів”

Саме солодощі у кожної людини асоціюються з періодом дитинства. Важко знайти людину, яка б в дитинстві не обожнювала з’їсти цукерку, печиво, тортик тощо. Та якось так склалося, що з плином часу ми починаємо відмовлятися і забуваємо той смак дитинства, особливо це стосується сильної половини людства. Далі на zhytomyr.one.

Вже майже століття в нашому місті на ниві солодкого життя працює фабрика, про яку відомо далеко за межами області і без перебільшень, за межами України, а саме «Житомирські ласощі», які завжди були символом і візитівкою нашого славетного міста. Сьогодні ми перегорнемо найвизначніші сторінки книги життя фабрики, які не завжди мають літери яскравих відтінків. 

Початок діяльності 

Свій тернистий, насичений і непростий шлях до визнання фабрика розпочала ще в 1944 році, а саме 11 травня в часи Великої Вітчизняної Війни. Відзначимо, що діяльність фабрика розпочала на місці старого млина. Свою продукцію, а саме пряники, фабрика відправляла на фронт. В перший час об’єми виготовлення даних солодощів сягали всього 130 кг за зміну. Виробництво набрало шалених темпів і вже через рік на підприємстві тішилися і пишалися цифрами в 500 тонн пряників на місяць. 

До 60-х років минулого століття на фабриці виготовлялися виключно печиво і карамельні цукерки. Тож після даного періоду наступним кроком стало введення виготовлення шоколаду і легендарного «Пташиного молока, що донині є достатньо популярними солодощами і візитівкою підприємства.

80-ті роки стали тим періодом, коли фабрика акцентувала свою увагу на виготовленні легендарних вафель «Артек» і продукції схожого характеру. 

Як ми бачимо, з плином часу змінювалися пріоритети і керівництво намагалося відкривати нові горизонти, таким чином набивати нові гулі, які з часом вилилися у традиції фабрики, що живуть і донині.

Ближче до 90-х років підприємство входило до переліку чи не найкращих підприємств області. В наші дні підприємство вже не обмежується Житомирщиною, а є одним з найкращих в Україні, та до цього ми ще дійдемо.

Незалежність. Рейдерське захоплення

Приватизація, даний термін зачепив всі підприємства України зі здобуттям Незалежності і «Житомирські ласощі» не стали вийнятком з правил та найближчим часом підприємство офіційно отримало статус акціонерного товариства. 

Цікавим є той факт, що на той період припав початок виготовлення легендарних цукерок фабрики «Бабусині казки», які й донині тішать маленьких ласунчиків України і не лише. 

З кожним роком обсяги виробництва досягали нових висот і підприємство впевнено ставало на щабель вище, так в 2010 році вартість виготовленої продукції фабрики сягнула майже 1 мільйона гривень. Як виявилося найближчим часом, кожен рік наближав підприємство до сумної сторінки історії.

Подія, що трапилася з підприємством у 2010-му році сколихнула все місто. Мешканці Житомира не вірили своїм вухам і очам. Ніхто й не міг уявити, що 90-ті повернуться в наше славетне місто через 20 років. Відверто кажучи згадується серіал “Бригада”, коли Саша Білий і компанія рейдерським методом відібрали завод, щоправда, там це виглядало трішки веселіше. Військові, поліція, люди з автоматами, прямо бойовик, але ні, то була реальність.

Щоб не плутати читача прізвищами, подіями, цифрами і всім іншим, лише додамо, що до врегулювання конфлікту докладало зусиль вище керівництво міста і силові структури. Після численних фізичних і збройних сутичок, як наслідок фізичними травмами і майновими втратами, підприємством тоді незаконно заволодів громадянин Росії і США Ігор Бойко. Та з часом, дякувати Богові ситуація стабілізувалася на краще, але все одно містяни ті жахливі події запам’ятали на довгі роки. 

Маємо констатувати, що той удар долі підприємство витримало достойно і продовжує міцно триматися на ногах. Наразі фабрика “Житомирські ласощі”, впевнено входить до переліку найкращих підприємств України і сказати, що то не по ділу, язик не повертається. Тож віримо і сподіваємося, що подальші події на фабриці будуть лише позитивними, яскравими і ще багато поколінь українців будуть насолоджуватися істинно справжніми солодощами.

More from author

Олена Галагуза. Відома журналістка з Житомира

Наша розмова піде про дівчину, яка має потужні лідерські якості, які за свої молоді роки проявили у всьому, до чого вона б не бралась....

Адеринсола Есеола. Житомирсько-нігерійський футболіст

Футбольні фанати переглядаючи матчі українського чемпіонату почувши це прізвище скоріше думали, що цей гравець був придбаний із якихось теплих країн. Навряд хто міг допустити,...

Бердичівський пивзавод

Не дивлячись на широченний вибір слабоалкогольних напоїв у світі, все ж впевнене перше місце серед такого роду алкоголю займає саме пиво. Мільйони людей в...
.,.,.,.