Науковець і мудрець Поліського Університету

Нерідко буває таке в житті багатьох, коли студент робить лише перші кроки в ВУЗі і до більшості викладачів ставить зверхньо і скептично, а моментами навіть зухвало. Через роки юнак стає дещо ширшими очима дивитися на минуле і розуміє, що людина яку він “поділив на нуль” насправді є великим науковцем, мудрецем, який лише мав намір передати свої знання майбутньому поколінню, але юнацький максималізм і вітер в голові нівелюють всі бажання викладача. Таких викладачів тисячі, але наша розмова піде про особистість, що свого часу була викладачем на кафедрі механізації в Поліському Університеті Житомира і це ще дуже далеко не все. Далі на zhytomyr.one.

Лось Леонід Васильович

Майбутній відомий вчений та професор з’явився на світ саме в нашому місті 15 січня далекого 1936 року. Майже все своє життя працював у рідному місті, що не може не викликати повагу і шану до цієї особистості.

У 18 років закінчив навчання у Житомирському деревообробному технікумі, але перші 5 років свого шляху віддав за розподілом в росії, де працював до 1959 року. Того ж року повернувшись до рідного міста точно так само 5 років віддав всього себе праці на славнозвісній музичній фабриці. 

Чи не найвидатнішим етапом життєвої стежини Леоніда Васильовича були 24 роки проведені у складі бойової обойми відомого на весь пострадянський простір заводу «Електровимірювач», який закінчився у 1988 році.

Викладацька діяльність і не лише

Наступний етап життя професора можна назвати «Пошук альтернативного живлення» і звісно шлях викладача і наставника.

Так у 1988 році Леонід Васильович розпочав свій довгий тернистий етап в стінах Житомирського Поліського університету. Вже через рік наш герой започаткував історію студентського конструкторського бюро, яке мало на меті створення альтернативних елементів живлення і енергозбереження. Тут талановиті студенти під керівництвом Леоніда Васильовича працювали над газогенераторними установками, що мали б працювати на відходах сільськогосподарської діяльності і на біовідходах.

Окремо Леонід Васильович працював над створенням і вдосконаленням ґрунтообробного устаткування.  

Роботу студентів і мудрого очільника вперше було представлено на розсуд громадськості на початку 2000-х років, коли в присутності студентства, представників ЗМІ і вищого керівництва області було приведено в рух радянський автомобіль «ЗІЛ», який працював на деревині.

Крім того, що за часів праці на викладацькій ниві передав свій досвід тисячам студентів має й чимало сторінок, якими має пишатися і завдячувати виключно самому собі.

Звісно, щоб стати тим ким став Леонід Васильович для студентів потрібно чимало попрацювати над самовдосконаленням, що і зробив наш герой.

  • 1984 року була захищена перша дисертація на тему «технологія виробництва та конструювання приладів».
  • Через 8 років сталося ідентичне, та цього разу темою дисертації була «Теорія структури конструкцій»
  • За 5 років до завершення минулого століття присвятив свою діяльність заміні закордонних енергоресурсів, серед яких нафта і газ та звісно вищезгадані альтернативні джерела живлення.
  • Працював над проблемами глобального потепління і вивчення процесів уповільнення тих процесів.
  • Не потрібно ходити до ворожки, щоб здогадатися, що такі особистості нерідко пишуть видання і Леонід Васильович звісно з тієї плеяди професорів і науковців та за життя випустив близько 250 видань, в яких писав все над чим працював.
  • Понад 4 десятки патентів і свідоцтва на різноманітні винаходи, що використовуються і до нині, саме такий послужний список нашого героя і це звісно далеко не все.

Ніхто не вічний і 17 вересня 2017 року житомирське серце Леоніда Васильовича зупинилося, але слава, шана, досягнення і роботи професора живі до наших днів. 

Хоч би там що, найголовнішим досягненням Леоніда Васильовича це любов і повага від студентів, які його обожнювали за його доброту, щирість і завжди м’яке серце і це при тому, що не завжди йому відплачували тією ж монетою. Тож висновок простий, потрібно цінувати те що маєш зараз, а не робити це тоді, коли вже пізно. 

More from author

Олена Галагуза. Відома журналістка з Житомира

Наша розмова піде про дівчину, яка має потужні лідерські якості, які за свої молоді роки проявили у всьому, до чого вона б не бралась....

Адеринсола Есеола. Житомирсько-нігерійський футболіст

Футбольні фанати переглядаючи матчі українського чемпіонату почувши це прізвище скоріше думали, що цей гравець був придбаний із якихось теплих країн. Навряд хто міг допустити,...

Бердичівський пивзавод

Не дивлячись на широченний вибір слабоалкогольних напоїв у світі, все ж впевнене перше місце серед такого роду алкоголю займає саме пиво. Мільйони людей в...
.,.,.,.