Його історія є досить цікавою, закладу вдалось трансформуватись в Любарський професійний ліцей. Житомир One розповість більше, як церковну будівлю задля збереження цінності та самобутності переобладнали під потреби відділів освіти.
Історія монастиря і що було до?
Чи знаєте ви, що власниками Любара на початку XVII століття були князі Острозькі. Знатна родина поступово перейшла до католицизму, підтримуючи заодно постійні зв’язки з тими особами, які представляли орден домініканців. Можна зробити припущення, що ініціаторкою побудови домініканської фундації в Любарі була Софія Острозька, а згодом і її чоловік.
На той час певний католицький храм мав існувати, опираючись на дослідження І. Ворончук, проте ніяких згадок про це не вдалося знайти. В 1628-1629 роках було побудовано Любарський Домініканський монастир в Новому місті, а першим вікарієм призначили Бонавертура зі Львова.
В 1630 році було зведено один з найбільших храмів на території України – дерев’яний храм святого Архангела Михаїла в Любарі. Кошти на будівництво щедро виділив князь Святослав Любомирський (1630 рік). На території монастиря діяла домініканська школа, в якій викладали різні предмети, в тому числі і філософію.
Після того, як Любар був захоплений повстанцями (серпень 1648 р.), дерев’яний храм, монастир при ньому були спалені. Не оминули увагою повстанці і католицьких священників, яких жорстоко вбили.
Відомо, що в 1666 році в Любарі заснували єзуїтський греко-католицький Свято-Георгіївський монастир. Більше про храм віри та науки вдалося дізнатися завдяки проєкту «Українські архітектурні пам’ятки. Спадщина».
Тривалі суперечки
Довгий час монастир та євреї з Любара судилися за землю. Під територією самого монастиря знаходилося єврейське кладовище, яке і стало причиною суперечок. Під час урядування настоятеля Антонія Тарнавського ченцям вдалося виграти справу, а кладовище знесли. Нескладно здогадатись, що такі дії не покращили відносини.
Жінки за правилами тих часів не могли заходити до монастиря, це було суворо заборонено. Питання полягало лише в тому, як можна було тоді дівчатам та жінкам навчатися? Тоді було вирішено побудувати гостьовий будиночок. В 1801 році жінкам заборонялося входити на верхні поверхи. Цікаво, що в 1802 році на території монастиря було побудовано приміщення для театральних забав, тож заклад не стояв осторонь культурного розвитку студентів.
Відкриття професійного ліцею
В 1775 році було збудовано будівлю школи василіанського монастиря. Школа діяла при монастирі, в якій навчалося до 450 дітей. Згодом в 1963 році, в приміщенні церковної школи відкрили майбутній професійний ліцей. Цей статус заклад СПТУ №37 отримав в 2004 році.
Таку новину з радістю зустріли місцеві жителі, адже в Любар приїхали майстри для того, щоб відремонтувати будівлю. Таким чином, все було підготовлене для того, щоб використовувати Любарський Свято-Георгіївський монастир для потреб ліцею.
Доречно додати, що будівля знаходиться під охороною держави. Якщо ж говорити про інші приміщення монастиря, то вони вцілілі. Їх почали використовувати для дитячого будинку, для адміністративних цілей, навіть для кінотеатру, а в’їзну браму вдалося переобладнати на краєзнавчий музей. Після здобуття Україною Незалежності, його переобладнали на приймальню управління соціального захисту.
Тож в Любарському ліцеї навчаються учні, знаходяться класи, клуб та їдальня. В будівлі розміщена районна друкарня та швейна фабрика під назвою «Лілея».
Нагадаємо, будівля знаходиться в історичному центрі смт Любар, за наступною адресою: вул. Райради, 4.