Колись звичайний простий олівець був диковинкою та справжньою сенсацією. Адже на момент його появи ще не існувало ніяких кулькових ручок та інших зручних винаходів для письма, тим паче звичних сьогодні канцелярських товарів. Люди записували текст на папері за допомогою пір’я і чорнила, і це був, мабуть, єдиний спосіб створення писемності.
Як відкрили графіт
1565 року в англійському графстві Камберленд пройшов сильний ураган, який вивертав дерева з корінням. Після того, як вітер вщух, пастухи побачили під вивернутим корінням якусь невідому темну масу. Спочатку її прийняли за вугілля, проте підпалити так і не змогли. Після припущення, що це метал, похідний від свинцю, спробували вилити кулі, але безуспішно.
Після цього пастухи помітили, що знайдена дивна маса залишає хороші сліди на різних поверхнях, і почали нею мітити своїх овець. Так було знайдено графіт, який згодом став основним матеріалом для виробництва олівців.
Люди не мали наміру просто так залишити свою дивовижну знахідку, і стали виготовляти з графіту стрижні для малювання. Однак він дуже бруднив руки, а відбиток на папері залишався не дуже чітким.
Попри суворі заборони, графіт потрапив у континентальну Європу контрабандним шляхом. 1789 року вчений Карл Вільгельм Шеєле довів, що графіт є матеріалом із вуглецю. Він же й дав знайденому матеріалу назву графіт.
Історія випадкового винаходу простого олівця
Приблизно у ті ж часи у Чехії жив Йозеф Гартмут, який був власником фабрики з виготовлення посуду. Одного разу він ненавмисно впустив одну чашку, яка, падаючи, залишила на папері чіткий слід. Зацікавившись, він з’ясував, що в глину було додано графіт.
Після цього Гартмут став експериментувати, додаючи в глину різну кількість графіту й отримуючи різні результати. Так був винайдений простий графітовий олівець. Сталося це 1790 року.
Через п’ять років, незалежно від Гартмута, французький учений і винахідник Нікола Жак Конте отримав графітовий стрижень. Але для зручності він запропонував поміщати графіт у дерев’яну оболонку. Таким чином, як часто це буває, і Гартмут, і Конте водночас стали винахідниками сучасного простого олівця.
Олівці: механічні, копіювальні, кольорові
Далі винаходи виникали один за одним: з’явилися механічні олівці з автоматичною подачею невеликої ділянки грифеля. Вигадали також копіювальні (хімічні) олівці на основі водорозчинних барвників. Згодом – кольорові з різноманітним забарвленням.
Слід лише додати, що різноманітні олівці були відомі ще з XIII століття. Вони являли собою тонкий дріт зі срібла, свинцю та інших металів. Це були прабатьки сьогоднішнього олівця.