Українці у всі віки славилися своєю щирістю, гостинністю і вмінням гарно відпочити за святковим столом. А він, як правило розпочинається із сервірування. Якщо це звичайна сімейна вечеря, то діставалися звичайні буденні столові набори. Проте, якщо це свято більш серйозного калібру, щось на кшталт ювілею чи просто зустріч з дорогими родичами в хід йде важка артилерія. Із сімейних сервантів дістається козир, а саме реліквія, яка має бути у кожній родині, сервіз для знаменних свят. Перед тим, як він опиниться на своєму місці з ним проводять ритуал, який передається з молоком матері, а саме витерти пил, яким припав сервіз за кількамісячний простій. Якщо у сучасному світі існують кілька світових брендів, які виготовляють посуд, то в 2000-х роках не було домівки, яка не мала хоч якоїсь маленької посудини з логотипом “Коростенський фарфор”. Та це і не дивно, адже це було відмінне поєднання ціни і якості. Але про все по черзі на zhytomyr.one.
Історія
Цікава і насичена історія одного із найвідоміших підприємств в Житомирській області тривала трішки більше століття. Тимофій Карлович Пржибельский в 1909 році заснував підприємство, яке виготовляло звичайний білий посуд із звичайного фарфору.
Епоха “Жовтневої революції” і “Громадянської війни” не пройшли для підприємства непомічено, адже будівля постраждала, але після закінчення бойових дій завод було відновлено, як і виробництво загалом.
Завдяки процесу індустріалізації 1929-1941 виробництво і потужності підприємства були виведені на новий рівень.
Як і для більшості заводів і просто будівель, роки Великої Вітчизняної Війни залишили свій відбиток у вигляді руйнацій споруд, та і тут вдалося все відновити та з 1945 року знову запустити виробництво. Як то кажуть: “Не тут то було і не на тих напали”.
Керівництво заводу переймалося не лише наданням робочих і місць і виробництвом якісної продукції. При тому, що на підприємстві працювало близько 5 сотень людей, для п’ятої частини був побудований гуртожиток. Поруч із заводом було висаджено парк з рослинами, на території якого було відкрито будинок культури.
З 1966 завдяки впливу керівництва СРСР та його програми по підтримці народного господарства вдалося оновити обладнання, а з 1972 року було введено автоматизацію виробництва, що підняло виробіток тарілок у 2 рази.
Часи Незалежності
Перше, що мало відбутися, зміна статусу підприємства, що і відбулося, адже тепер завод мав статус закритого акціонерного товариства. Хоч і 90-ті роки залишилися в минулому та все ж метод рейдерських захватів бізнесу продовжував видавати останні подихи в часи незалежності. Один із подихів на собі відчув і “Коростенський фарфор”. Та спроба захопити владу отримала гідну відсіч і пішла слідом за військовим кораблем.
Піднявшись після таких нокдаунів від долі у вигляді війн, все ж 2008 рік став нокаутом для підприємства. Важкий удар від економічної кризи витримати не вдалося.
Добиванням лежачого сталося в 2012 коли завод не зміг виплатити борг торговельному будинку “Фарфор України” у розмірі майже мільйона гривень. 2013 року більшість обладнання було вивезене на металобрухт.
Перші дзвіночки, які натякали про відродження легенди відбулися в 2021 році, коли був розроблений план для майбутніх інвесторів.
В пам’ять про існування “Коростенського фарфору” в міському будинку культури в Коростені відкрили музей з експонатами в кількості до 600 штук.
Чи відбудеться відродження “Фенікса” покаже час. Але пам’ять про існування заводу і досі живе в шафах мешканців України, а хтозна, можливо в Туреччині і Єгипті також, адже в перші роки свого існування продукція з Коростенщини відправлялася в ці країни. Можна бути впевненим на 100 відсотків, що при відкритті фірмових магазинів, черги будуть більшими ніж в день завозу в “Second hand”. Давайте наберемося терпіння і все буде.