Не існує житомирянина, який би на власні очі не бачив те саме місце, яке мало статус легендарного. Для когось це звичайний завод чи підприємство, а дехто вважає його ледь не пам’яткою архітектури. Та яке б не було відношення містян і гостей міста до цього об’єкта, варто пам’ятати, що він був великою частиною історії Житомира. А скільки мешканців міста тут отримували робочі місця, що вже казати, якщо про це підприємство згадувалося з екранів телевізорів, вустами гумористів. Та чи багато в історії міста заводів, які міцно стояли на ногах майже століття? Певне їх можливо порахувати на пальцях двох рук. На жаль, його довга і гордовита історія підійшла до завершення. Але про все по черзі на zhytomyr.one.
ХХ століття
20-ті роки минулого століття у багатьох мешканців УРСР залишилися в пам’яті, як “промисловий бум”. Радянська влада запровадила процес, який увійшов в історію під назвою “Індустріалізація УРСР”, який мав на меті за короткий термін до 30-х років збудувати якомога більше підприємств на території держави, які будуть конкурентно спроможними в своїй сфері. Завдяки йому на світ, а точніше в районі Богунії нашого міста народилося підприємство, якому судилося стати туристичною родзинкою нашого краю.
Свою працю почав у 1935 році, аж поки не прийшла біда в часи Великої Вітчизняної Війни. Завдяки “добрим гостям” будівлю підприємства було зруйновано. Та кмітливі руки будівельників встигли налагодити всі процеси у неймовірно короткі терміни і вже у 1945 році завод знову почав працювати з подвійним натхненням. До 1955 року відбулося переоснащення більш кращим обладнанням, що дозволили підприємству стати одним із найпотужніших на території СРСР.
“Комсомолка” – саме таку назву отримала Житомирська панчішна фабрика у 1969 році. В цілому справи йшли добре, підприємство працювало на повну силу і продовжувало тримати високу планку, поки не сталися події 1991 року і приватизація була лише питанням часу.
В 1992 році після згаданого процесу, підприємство вкотре змінює своє ім’я і отримує назву, Житомирська панчішна фабрика “Україна”. Фабрика надає робочі місця кожному третьому мешканцю найближчих кварталів. Поруч із підприємством побудований гуртожиток, в якому надавали житло для працівників.
ХХІ століття
На початку ХХІ століття фабрика отримує назву, з якою їй і судилося закрити свою історію, а саме “Легка хода”.
З кожним роком через низку причин підприємству ледь вдавалося витримувати конкуренцію і зводити кінці з кінцями. Відчувалося, що скоро історія закінчиться. Так воно і сталося в 2021 році, коли містом почали ширитися чутки, нібито на місці фабрики побудують гіпермаркет “Епіцентр”. Того ж року почалися роботи з демонтажу будівель, що лише підтвердило міф про припинення існування панчішної фабрики, яка чи не ціле століття була синонімом до слова “Житомир”.
На сайті Вікіпедії є посилання на сайт підприємства та перейшовши по ньому розумієш, що і його вже не існує.
Все хороше коли-небудь закінчується. Щось приходить, а щось відходить в минуле і це невід’ємний елемент будь-чого в історії.
Продукт панчішної фабрики можна було побачити на прилавках не лише нашої області, а і далеко за межами сусідніх обласних центрів. Особливу гордість відчували житомиряни, коли перебуваючи в іншому місті вони бачили в торговельних точках той знайомий логотип “Легка хода”, і одразу на душі ставало легше та було відчуття, що ти вдома.
Не хочеться вмикати скептицизм, але навряд в найближчі роки в нашому місті з’явиться схожого плану підприємство. Потрібно воно чи ні? Відповідь на це питання дасть лише час. Та скільки б хто з гумористів не намагався кинути “гостре слівце” стосовно фабрики, нам приємно, що ми були свідками її життя.