Її заснували ще 14 травня 1796 року. Цій події місто завдячує Волинському та Житомирському єпископу Варлааму Шишацькому. Історія цього закладу досить цікава, Житомир One поділиться подробицями.
Варлаам Шишацький
Це відомий церковний та громадський діяч. Він народився у містечку Шишаки, а навчався у Переяславському колегіумі. Юнак продовжив освіту вже у Києво-Могилянській академії. Видатний діяч займав посаду ректора Переяславського колегіуму, а також Новоград-Сіверської семінарії.
У 1799 році Варлаама Шишацького призначили єпископом Волинським та Житомирським. Через шість років він став єпископом Могильовським та Вітебським, а з 1808 року – архієпископом. Саме завдяки його зусиллям була відкрита Волинська духовна семінарія.
Історія переведення семінарії до Житомира
Спочатку духова семінарія розташовувалася у приміщенні Преображенського монастиря у місті Острозі. Якщо пригадати, то раніше саме це місто було центром освіти на Західній Україні.
У 1821 році відбулася пожежа, яка знищила заклад, тому у 1825 році його перевезли до міста Аннополь (Острозький повіт), далі у квітні 1836 року – до міста Кременця. Лише восени 1902 року семінарію перевезли до Житомира.
Комплекс Волинської духовної семінарії включав такі будівлі:
- навчальні корпуси;
- господарські споруди;
- гуртожиток.
Даний комплекс побудували за 5 років (з 1897 по 1902 рр.) на Іларіонівській вулиці (перейменована на Котовського, а з 2016 року – вулиця Михайла Грушевського). Було обрано модний в ті часи неоруський стиль в архітектурі.
Раніше на цій території був старий заїжджий двір. Цікаво, що територію у ті часи використовували для тимчасових будівель, споруд Преображенського кафедрального собору (це був період будівництва собору).
У 1861 році на місці майбутнього розміщення Волинської духовної семінарії знаходився притулок та спроєктовані дерев’яні будиночки для церковних служителів.
Ректори семінарії та їх доля
У офіційних джерелах зазначені такі ректори семінарії у Житомирі:
«Амвросій (Гудко), Аверкій (Кедров), Микола (Кенарський), Ієрофей (Помаранців) та Яків (Немоловський), єпископ Амвросій (у світі Василя Івановича Гудка)»
Ректорів семінарії 8 серпня 1918 року заарештували червоноармійці. Вони прибули до монастиря з метою реквізувати хлібні запаси, проте на цьому не зупинилися. Наступного дня після приїзду вони розстріляли ректорів, а Архімандріта Аверкія вислали до Узбекистану, потім до Москви. Згодом чоловіку вдалося повернутися до Житомира, проте ненадовго, адже його ще декілька разів арештовували та відправляли до в’язниць та заслань, аж поки не засудили до розстрілу.
Невідомо, як склалася доля тих ректорів семінарії, які не отримали найвищу міру покарання.
Подальша доля семінарії
У 1919 році Волинська духовна семінарія повернулася до міста Кременець, а через 20 років її закрили.
У Житомирі на території колишньої семінарії з 1931 по 1939 роки дислокувався Донецький полк 44-ї стрілецької дивізії. З 1940 по 1941 роки у приміщенні знаходилося Житомирське військово-піхотне училище, радіошкола та радіолабораторія Червоної Армії.
Після закінчення Другої світової війни у приміщенні колишньої семінарії знаходився полк, відомий у народі під назвою «Три сімки». Ті будівлі комплексу, які вціліли після війни, використовували як казарму. Полк зв’язку 8-ї механізованої армії перевели на Богунію, і у тому ж 1956 році відкрили завод «Електровимірювач».
Учбові корпуси семінарії ще під час війни сильно постраждали через пожежу. Їх відновили та передали заводу «Електровимірювач» на початку 1960-х років. Керівництво у будівлі облаштувало адміністративно-інженерний корпус, а у другій будівлі – виробничу зону. У приміщенні колишньої школи Червоних командирів зробили клуб заводу.
Сучасна доля колишньої семінарії у Житомирі
У будівлях знаходяться магазини, офіси різних фірм, а з 2008 року – бізнес-центр «Імперіал». Таким чином, реконструювали адміністративно-інженерний корпус, повністю відновивши фасади.
Більше вдалося дізнатися про долю Волинської духової семінарії завдяки роботі Бориса Дубмана.