Сьогодні хочемо привернути вашу увагу до проблем працевлаштування людей з особливими потребами. Не дивлячись на те, що питання захисту цієї категорії населення закріплено законодавчо і визначено ряд привілеїв для роботодавців, на практиці виникає безліч питань і перепон на шляху до працевлаштування. Далі на zhytomyr.one.
Є декілька причин, чому у людей з особливими потребами в нашій країні виникають труднощі у влаштуванні на роботу
Найважливіша причина – неадекватне сприймання людини з інвалідністю в колективі. Співробітники часто морально не готові ставитись до людей з інвалідністю, як до всіх. Без жалю, винятків, злості, невдоволення, упередження. З розумінням того, що людина з особливими потребами аж ніяк не відрізняється від звичайної, а може, ще й краща.
Друга причина бере витоки із економічного джерела. Роботодавці не зацікавлені у прийнятті на роботу осіб, які потребують додаткових матеріальних та часових затрат в організації робочого місця, спеціальних місць для пересування, прийому їжі, забезпечення додаткових засобів безпеки. Часто виникає потреба в організації додаткового навчання чи перепрофілювання. Тому роботодавці вдаються до всіляких хитрощів, пропонуючи працівникам з особливими потребами роботу на півставки, на неповний робочий день. Фактично людину ставлять в умови, коли їй не потрібно ходити на роботу, за що вона отримує мінімальну платню.
У Житомирі ситуація не відрізняється від інших регіонів. Хоча закони і надають роботодавцям ряд привілеїв за кожного працевлаштованого з особливими потребами, проте це докорінно не змінює ситуації. Не допомагає і встановлений норматив робочих місць для людей з інвалідністю. Це, коли на підприємстві із чисельністю працюючих від 8 до 25 осіб повинно бути передбачене не менш як одне робоче місце для людини з інвалідністю.
Така система виконується і успішно діє в європейських країнах: Польщі, Німеччині, Франції. Проте в нашій державі вона забезпечується не в повній мірі. І навіть грошові санкції за невиконання нормативу не лякають підприємців. Вони або знаходять вихід, оминаючи закони, або платять штраф замість оформлення працівника з інвалідністю.
Як працевлаштовують людей з особливими потребами
Станом на 1 грудня в області потребують працевлаштування 1246 осіб з інвалідністю.
На початок року шукачів було 3531, серед яких і ветерани АТО. За допомогою служби зайнятості упродовж поточного року працевлаштовано 695 людей вказаної категорії. За показниками забезпечення роботою Житомирщина займає четверте місце після Львівської, Хмельницької та Черкаської областей. Найбільше людей з особливими потребами працевлаштовано у місті та в Житомирському районі – 116 осіб. У Коростенському районі – 93, Бердичівському та Овруцькому районах – по 51 особі. На Андрушівщині та Любарщині по 41 і 36 осіб відповідно.
Найзатребуванішою сферою діяльності серед шукачів роботи із особливими потребами – підприємництво. В цій сфері люди почувають себе більш соціально адаптованими та професійними. Держава сприяє в організації підприємницької діяльності одноразовою допомогою з безробіття. Своїм правом на відкриття підприємництва скористались чотири людини з інвалідністю – мешканці Овруцького, Радомишльського та Хорошівського районів.
Сфери в яких тепер працюють підприємці – це:
- послуги з масажу на дому людям з інвалідністю;
- організація мобільного харчування;
- надання консультацій з оподаткування;
- організація бізнесу вирощування плодових дерев та ягід.
Більше півсотні людей з інвалідністю брали активну участь в благоустрої та озелененні територій, в догляді за людьми в соціальних закладах, у впорядкуванні місць поховання, у супроводі людей з вадами зору. Тобто, були залучені до так званих громадських та тимчасових робіт.
Це статистичні дані за рік.
Якщо ти майстер своєї справи, проблем у працевлаштуванні не буде
У соціальних мережах є допис журналістки та редакторки, директорки КП “Старокостянтинівське районне радіомовлення” Оксани Радушинської, яка має фізичні обмеження в пересуванні та пише, що їй в житті доводилось зіштовхуватись з різними перешкодами, як і всім людям. Просто у кожного ці перешкоди свої. Але жодного разу вона не здалась. Працювала над собою, вдосконалювалась. Тепер вона має гарну роботу і розповідає, як під час інтерв’ю, один з роботодавців сказав, що познайомився з хлопцем, який має захворювання на ДЦП. Виявилось, що він надзвичайний верстальник. Макети у нього виходили чудові. Саме таких спеціалістів беруть, не задумуючись.
З цього Оксана робить простий висновок, якщо людина майстер своєї справи – жодні фізичні особливості ніколи не будуть вирішальними у питанні приймати її на роботу, чи ні.