Історія ЖДУ імені Івана Франка

На початок двадцятого століття припало значне зростання національної свідомості українського народу. Люди прагнули отримувати знання, їх почала більше цікавити культура та національне самопізнання. Тому прогресивні житомиряни на початку 1918 року звернулися до Міністерства освіти України, звертаючи увагу на необхідності заснувати на території міста вчительський інститут. Детальніше на zhytomyr.one.

Як інститут з Кишинева до Житомира прямував

Кишинівський учительський інститут у цей період мали перевести до одного з українських міст. Тому у червні 1918 року Волинська губернська управа та шкільна рада звернулися з проханням перевести його саме до Житомира. Якщо з цим проблем не виникло, то на прохання аби питаннями кошторису, виділення  земельної ділянки та найму помешкань займалися фахівці Міністерства освіти України, було отримано відмову.

Проте прогресивні житомиряни не засмутилися, а одразу почали визначатися з приміщенням для майбутнього інституту. Ним став будинок, який ще у 1862 році було збудовано в якості навчального корпусу місцевої чоловічої гімназії, яка перестала працювати у 1918 році. Майбутні студенти, окрім навчального корпусу, отримали два кам’яні флігелі, допоміжні приміщення та великий сад. Справжньою прикрасою були елементи, які знаходилися перед входом – палісадник з рідкісними деревами та фонтаном у центрі.

Невдовзі педагогічний інститут, який став першим вищим навчальним закладом у Поліському краї, було відкрито. Це сталося 16 жовтня 1919 року. Спочатку мав назву Волинського, проте згодом став Житомирським. Того ж дня студенти мали змогу відвідати перші заняття – о 18.00 їх розпочали на словесно-історичному, фізико-математичному та природничо-географічному факультетах.

Комплектування педагогічного складу

До педагогічного колективу увійшли вчені, які входили до Наукового товариства дослідників Волині. Серед них були Орест Фотинський – історик, який став автором багатьох праць з історії України, Є. Ненадкевич – мово- та літературознавець, педагогіки, мистецтвознавства та мов студентів навчали Є. Бражников, І. Смирнов та М. Янович, фізика, природознавство та метеорологія – це дисципліни, які першим почав викладати відомий дослідник природи Полісся М. Кудрицький. 

За кілька днів до педагогічного колективу приєдналися ще дев’ять фахівців, серед яких С. Білецький, який досліджував поліські надра та був геологом, педагогічний психолог М. Пучківський, зоолог Ю. Бругер, хімік і ботанік О. Поздняков. Історію викладав М. Лятошинський, математику – С. Олійник та А. Олійченко, а літературу – О. Ричков.

Правила вступу до інституту

Відбір студентів був непростим. Серед перших слухачів були 53 особи, які проходили дворічні педагогічні курси, вчителі найближчих сіл, п’ять випускників гімназії, особи, які перевелися з інших вищих навчальних закладів. На той час охочі навчатися не повинні були надавати документ про середню освіту. Тому аби визначити їх рівень підготовки, фахівці інституту організовували співбесіди, а на зарахування йшли місяці. Станом на 1920 рік інститут поповнився 350 студентами, проте навчання змогли розпочати лише 180. Багатьом завадила строкова служба в армії, адже з зарахуванням вони не отримали відстрочку.

10 червня 1920 року вийшов наказ комісара уряду Української Народної Республіки, згідно з яким його було перейменовано на “Державний вчительський інститут”. Проте часом його реорганізували в інститут народної освіти.

Чим запам’яталися перші 10 років роботи інституту?

У 1922 році у Житомирі було засновано місцевий вечірній робітничий факультет імені Жовтневої революції. Їх призначення – підготовка до слухачів до вступу до вищих навчальних закладів. Він передбачав навчання на двох факультетах – підготовки до трирічного індустріального технікуму та підготовки до інституту народної освіти. Цього ж року відбувся перший випуск, а усі колишні студенти направилися на роботу до шкіл губернії. 

В період з 1923 по 1924 рік на базі інституту було створено партійні та комсомольські осередки, студентське виконавче бюро, а наступного року він став студентським профкомом. Завдяки його роботі студенти могли розраховувати на розподіл стипендій, місць у гуртожитку, організацію суботників, працевлаштування, дисципліни та дозвілля. 

У 1926 році студенти та колектив інституту, разом з усією прогресивною частиною українського населення, відзначили 70-річницю від Дня народження Івана Яковича Франка. У зв’язку з клопотанням трудящих, уряд України надав місцевому інституту народної освіти ім’я творця. Того ж року було встановлено персональну стипендію імені Івана Яковича Франка, яку отримували кращі студенти. 

Цього ж року провели п’ятий випуск молодих учителів. Проте фахівців-педагогів не вистачало. У 1927 році в Житомирському інституті народної освіти ввели військовий вишкіл, табірні збори та стажування у військових частинах. У 1928 році до складу вищого навчального закладу приєднався педагогічний технікум, який займався підготовкою вчителів для підготовчої школи. 

У 1929 році відбулися урочистості з нагоди відзначення інститутом першого ювілею. На той момент було випущено близько трьох сотень спеціалістів, які стали відомими письменниками, вченими та заслуженими вчителями. 

30-і роки стали справжнім випробуванням 

У 1930 році Україна взяла курс на індустріалізацію – освітній рівень трудящих повинні були підвищити, а для школярів запровадили безплатну початкову та семирічну освіту. Тобто потреба у вчительських кадрах стала ще більшою, тому приймання студентів збільшили. У 1930-1931 навчальному році до інституту зарахували 233 студенти, а на денний робітничий факультет прийняли 159 осіб, на вечірнє – 90. В той самий час активно формувалися кафедри. З’явилися нові як-то хімії, геології, філософії, політичної економії, сільського господарства, а також мови та літератури. 

Проте старанням педагогічного колективу та студентів заважали тяжкі часи. У 1932 році актуальною була проблема голоду, через який інститут вимушено залишили 379 слухачів, а вже за рік – 286 осіб. Кількість випущених студентів почала значно скорочуватися, а у 1933 році вона навіть не досягла 96 студентів.

Педагогічний колектив та слухачі стикалися з жахливими явищами – переслідуванням, чистками та репресіями. У 1930 році півсотні осіб відрахували за приховування соціального настрою та “контрреволюційні настрої”. Протягом наступних трьох років понад тридцять студентів виключили як ворожих елементів, а викладачів звільняли з роботи за так звану “націоналістичну діяльність”.  У 1936 році заарештували директора інституту К. Табакмахера, а вже за рік ще 18 викладачів. 15 з них отримали найвищу міру покарання. 

Патріотичні настрої у передвоєнний період

У середині 30-их років у всьому світі панувала напружена обстановка. Усі відчували наближення військового конфлікту, а бойові дії могли початися у будь-який момент. У зв’язку з цим. до навчальних програм включили військові дисципліни, а з 1934 року на базі інституту з’явилася військова кафедра та військовий кабінет. Додатково студентам вдалося відвідувати тематичні гуртки – стрілецький, гуртки планеристів, мотоциклістів та першої медичної допомоги.

У листопаді 1940 року було створено військовий загін, до якого увійшли багато військовозобов’язаних працівників. З лютого наступного року щомісячно 12 годин виділяли на нововведений загальний оборонно-масовий день. Військовозобов’язані, яких було розділено на тринадцять груп, почали вивчати військові спеціальності, зокрема радистів, мотоциклістів, кулеметників, парашутистів, самозахисту, сандружників, а викладачі сформували команду з оборонної роботи.

Як проголошення незалежності змінило університет?

З першого вересня 1999 року інститут став університетом, тому окрім підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня, розпочали підготовку на контрактній формі, а за рік й на державній формі магістрів на базі освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”. Це сприяло початку розробки оновленої навчальної програми.

У дев’яності інститут увійшов з п’ятьма факультетами, підготовчим відділенням, 22-а кафедрами, а працювало загалом 289 викладачів. Натомість вже у 2001 році університет налічував 307 викладачів. Число кафедр збільшилося до 31, а спеціальностей і спеціалізацій, яких було 13, стало 21. Серед нових була українська мова та література й історія, початкове навчання та практична психологія, математика та основи інформатики, німецька та англійська мова та література, редагування освітніх видань, хімія та біологія.

Впровадження технологій в освітній процес

На початку дев’яностих років комп’ютерна техніка почала активно з’являтися у навчання студентів. Фізико-математичний факультет передбачав підготовку за новим курсом із застосуванням технологій. Фахівці кафедри психології працювали з використанням пакетів програм для проведення психологічних тестів. Комп’ютерні технології використовували для проведення контрольних робіт та виконання комплексних контрольних завдань.

У 2001 році комп’ютерів, яких на початку дев’яностих років було 104, стало 230. На різних кафедрах з’явилися 13 комп’ютерних класів. Згодом було створено корпоративну комп’ютерну мережу, запрацював відділ експлуатації баз даних, комп’ютерних мереж та оргтехніки.

Завдяки новітнім технологіям вдалося активізувати самостійну роботу студентів. Вони масово долучалися до Всеукраїнських предметних олімпіад з різноманітних предметів, наприклад, математики, фізики, інформатики, біології, хімії, психології, англійської мови, педагогіки тощо. Протягом 1997-2001 року слухачі вибороли 40 призових місць. 

Вивчення іноземної мови та міжнародна співпраця 

У 1995 році з’явився центр самопідготовки для вчителів іноземної мови на базі університету. Там знаходилося п’ять лабораторій:

  1. лабораторія сучасних технічних засобів вивчення іноземної мови;
  2. лабораторія вивчення німецької мови;
  3. лабораторія вивчення англійської мови;
  4. шкільний типовий кабінет англійської мови;
  5. англійська класна кімната.

Завдяки роботі центру у 1996 році відбулася Всеукраїнська Олімпіада з іноземних мов до учнів середніх шкіл та 1997 році – Всеукраїнський конкурс на кращого вчителя іноземної мови року.

Бібліотека на базі університету

Бібліотеку створили разом з відкриттям інституту у 1919 році. Початковий книжковий фонд складав ті літературні екземпляри, які зберігалися ще за часів Житомирської чоловічої гімназії. Вже за десять років ця кількість збільшилася до тридцяти тисяч примірників. Особливо зверталася увага на фізико-математичну літературу, книги з філософський та економічних наук, сільського господарства, мовознавства та літератури. 

Перед початком воєнних років студенти мали у відкритому доступі дев’яносто тисяч примірників, проте уже в 1941 році усі вони були повністю знищені. Тому, коли місто було визволено від нацистської окупації, у 1944 році її матеріальну базу довелося відновлюватися. Тоді вона вимушено переїхала до приміщення середньої школи. 

Відновлення книжкового фонду відбувалося завдяки допомозі місцевих бібліотек та пожертв від небайдужих мешканців міста та області, а також з усієї країни. Література була здебільшого педагогічною, психологічною, історичною, суспільно-політичною, фізико-математичною та філологічною. Тому у вересні 1944 року баланс книжок поповнився на 15 тисяч екземплярів. 

Бібліотека повернулася у старе приміщення у 1962 році, коли корпуси інституту було остаточно відбудовано. Відкрили два читальні зали, абонемент, та відділ комплектування. З Бердичева до інституту переїхав природничий факультет, що сприяло збільшенню кількості книжок до 330 тисяч примірників. 

У березні 2004 року заклад отримав назву бібліотеки Житомирського державного університету імені Івана Франка. З 2010 року на її базі було створено електронний каталог.

More from author

Міська музична школа №5 та її історія

Це відомий заклад у місті, який заснували у 1977 році. Міська музична школа №5 надає якісну музичну освіту дітям віком від 6 до 18...

Офтальмологія у Житомирі: здорові очі для здорового життя

Збереження зору та здоров'я очей має величезне значення для загального благополуччя. Офтальмологічні дослідження відіграють ключову роль у виявленні та лікуванні різноманітних захворювань, а також...

Брендові кросівки для чоловіків та жінок. Переваги покупки

Все більше чоловіків і жінок віддають перевагу комфорту та стилю. Відмінним вибором в цьому випадку стане брендове взуття, наприклад, fila кросівки чоловічі. Житомиряни зможуть...
.,.,.,.,.