Перші газети та журнали у Житомирі

Говорячи про Житомир та його розвиток, не можна не згадати про друковані видання, які існували на його території. Так, мова йтиме про ту газету, яка залишила яскравий слід в історії не лише міста, а й країни, адже висвітлювала події революційної боротьби українського народу за незалежність, стояла у витоків державництва та патріотизму. Детальніше розповість Житомир.One.

Газета “Українське слово”

Ця газета є оновленою версією, а радше продовженням часопису “Українське слово”, який протягом 1993-1940 років друкувався у Парижі. Друге життя отримало у 1941 році вже у Житомирі  завдяки поету, діячу Організації українських націоналістів Олегу Ольжичу. 

Історія “Українського слова” тісно поєднана із Організацією українських націоналістів та із діяльністю українського національно-визвольного руху. З однієї назви вже очевидно, що цей часопис покликаний стояти на сторожі інтересів українського націоналізму. особливо якщо врахувати, що до створення газети причетні політичні емігранти.

Історія створення газети

Газету “Українське Слово” було засновано політичними емігрантами з України, учасниками громадської організації Український Народний Союз у Франції.

Перший тираж газети побачив світ у травні 1933 року та на самому початку свого створення набув статусу непроголошеного видання, яке висвітлювало діяльність Українських Націоналістів. Перші примірники видання друкували за допомогою друкарської машинки та розмножували малоформатною друкарською машинкою, або ж, іншими словами, ротапринтом. Обкладинку ж виготовляли окремо, в неї вставляли вже надруковане тіло газети. 

Середина 1934 року ознаменувалася тією подією, що наклад газети зріс у 3 рази. Тобто, якщо у 1933 року вона видавалася накладом у 200 примірників, тут було вже 600. Окрім цього, зросла якість текстового наповнення видання, адже, окрім новин про життя українців у Франції та висвітлення подій, які відбувалися у світі, друкувалася аналітика, огляди новин про Україну, які висвітлювала світова преса, матеріали на аналітичну тематику.

А у липні 1934 року газета вже мала 4 сторінки та друкувалася у гарній якості на звичайному газетному форматі. Редакція видання розташовувалася на вулиці Сабо, 3, та очолювалася членом Проводу Українських Націоналістів, журналістом Володимиром Мартинцем.

“Українське слово” переходить на новий рівень, та переформатовується у політично-ідеологічний тижневик, який займається висвітленням політичних подій, перипетій історії  та культури та стежить за висвітленням життя України на світовій арені. Разом з тим, зростає кількість читачів та тираж, а те, що про видання  дізналися читачі з інших країн Європи, допомогло розширити географію розповсюдження інформації про газету. Окрім того, газету таємно доправляли й на українську землю.

1939 рік став важливим для розвитку газети, адже саме тоді на зібрані українцями з різних країн світу кошти було придбано необхідне обладнання, і замість Українського Народного Союзу, видання газети доручили Першій Українській Друкарні, розташованій у Франції. 

Початок Другої світової війни позначився на житті видання, адже почастішали випадки вилучення матеріалів через цензуру, а після окупації Франції нацистами у 1940 році, друк газети від 9 червня було припинено.  

Продовженням газети “Українське слово”, яка виходила друком у Парижі, слід вважати щоденне видання, яке організували та пустили в світ похідні групи Організації Українських Націоналістів та реферантура Організації Українських Націоналістів, очолювана поетом та істориком Олегом Ольжичем. 

Видання “Українського слова” у Житомирі

Початок друку газети “Українське слово” у Житомирі датують 8 вересня 1941 року. За цією ініціативою стоїть постать Олега Ольжича. Так, перебуваючи на посаді керівника Культурної Реферантури Організації Українських Націоналістів (мельниківці), він займався розробкою концепції видання, працював над тематикою статей та займався узгодженням претендентів на місце у редакції. Проте через надмірну зайнятість справами партії, редакцію він не очолив, натомість цю посаду зайняв його однопартієць Іван Рогач.

Проте для того, аби газета могла вільно друкуватися на території Житомирщини потрібно було узгодити це з німецькою військовою окупаційною адміністрацією.  Втім, нацисти не були проти, адже розглядали “Українське слово” як засіб боротьби з Росією. Тож у газеті вже з першого номера не з власної волі почали з’являтися матеріали про успіхи Вермахту на фронті, а матеріали, які належали власникам видання, піддавалися суворому цензуруванню німецького командування.

Редакція газети була розташована на вулиці Лермонтовській 

Редакція газети “Українського слова” була розташована у будинку №13 на вулиці Лермонтовській у Житомирі, який протягом 1941-1945 років об’єднував навколо себе членів похідної групи Організації Українських Націоналістів. Виходило видання двічі на тиждень у форматі А3, мало чотири сторінки та друкувалося у друкарні за адресою Велика Бердичівська, 10.

У плани засновників “Українського слова” в Житомирі не входило піарити нацистів та висвітлювати їхню діяльність як визволителів, тож основну увагу видання зосередило на питаннях регіону, писало про культурні, освітні, духовні теми. Багато матеріалів було присвячено і освітній, патріотичній та релігійній тематиці. Окрім того, ціла серія публікацій була присвячена злочинам сталінського режиму, зокрема, писали про Голодомор 1932-1933 років та Великий терор 1937-1938 років.  

Видання “Українського слова” в Житомирі посприяло його розбудові 

Видавати “Українське слово” у Житомирі припинили у зв’язку з тим, що колектив редакції газети переїхав до Києва, та з часом видання втратило своє українсько-націоналістичне спрямування та почало друкувати матеріали в інтересах окупаційної влади Німеччини. 

Проте, разом з тим, період часу, коли газета “Українське слово” виходила друком в Житомирі, мав величезний вплив на розбудову та зростання видання. Адже за два місяці працівники редакції набули важливих навичок у журналістській сфері, а саме “Українське слово” стало більш впізнаваним та отримало більше шансів запам’ятатися читачам у Києві та мати потужний вплив на їхню свідомість. 

More from author

Дайсуке Тарутані – волонтер-самурай у Житомирі

Відкрите вторгнення Росії в Україну справді перевернула світ, адже сучасний цивілізований світ відвик від війни. Звісно, на планеті і досі є багато гарячих точок,...

Андрушівський цукровий завод

В історичних джерелах населений пункт вперше з’являється як “Андрусівка”. Село належало роду польських шляхтичів Брежинських, які, швидше за все, і дали приклад вимовляти топонім...

Бібліотеки Житомира: діяльність, історія заснування

У Житомирі розташовано кілька бібліотек міського та обласного значення, які щорічно обслуговують тисячі читачів. Окрім бібліотечної діяльності та збереження цінних примірників як науково-популярних книг,...