Середньовічні українці були знайомі із книжкою здавна – після прийняття державної релігії Руси кожен місцевий чиновник прибував виконувати свої обов’язки із священиком, який приносив із собою Біблію. З часом папір поширився в Європі та витіснив пергамент і на наших землях. Це суттєво полегшило виготовлення та знизило вартість книжок, тож зараз – про паперову справу давнини на Житомирщині. Далі на zhytomyr.one.
Підприємство і виробництво
За ініціативи архимадрида Києво-Печерської лаври на початку XVII ст. відкрито в місті Радомишлі підприємство з виготовлення паперу. За переказами, спершу керували процесами виробництва і передавали знання фахівці з Німеччини. Механізми підприємства розгорнулася навколо річки Мики – ремісники використовували греблю та водяний млин. Папір виготовляли із льону чи конопель, зараз в музейному комплексі демонструють процедуру виготовлення паперу із кропиви. Папір, виготовлений на цій мануфактурі, мав свої водні знаки. Загалом було 4 типи водних знаків – гербів Києво-Печерської лаври та меценатів-кураторів підприємства. На ті часи ці знаки означали щось на кшталт “made in”. У другій половині XVII ст. папірня зникає з джерел, ймовірно, вона згоріла у вогні Хмельниччини чи Руїни. У ХІХ ст. в Радомишльському повіті з’являється кілька паперових фабрик, дві з яких функціонують і досі. Радомишльська папірня цікавила відомих дослідників минувшини – М.Грушевського та І.Огієнка. Зараз від папірні лишилися лише згадки та музей, а про точне місце розташування точаться дискусії.
Що друкували на папері та яке значення надрукованого
Сам факт існування такого підприємства свідчить про великий попит на книжковий папір. Церква в ті часи була культурним осердям суспільства, вона вела літературу, освіту, театральну справу, а, відповідно, і книгодрукування. Оскільки фабрика працювала на потреби друкарень Києво-Печерської лаври, її значення зросло під час освітньої реформи митрополита Петра Могили. Ця реформа не була б можлива без нових підручників та навчальних матеріалів, які друкувалися на радомишльському папері. Києво-Печерська лавра випускала друком також і словники та світську поезію. Переважно виходили книжки старослов’янською мовою – тогочасною літературною мовою українства. На радомишльському папері були видані і універсали Богдана Хмельницького уже наближеною до розмовної староукраїнської мовою.
На сторінках багатьох експонатів музею Книгодрукування в Києві є вищезгадані водяні знаки цієї папірні. Важко переоцінити значення радомишльської папірні. Насамперед це було досить успішне підприємство, яке давало робочі місця та платило податки у скарбниці Речі Посполитої та, можливо, козацької держави Хмельницького. Також вона забезпечила безперебійне виробництво сировини для книжок і зробило староукраїнське барокове книгодрукування незалежним. На книжках з місцевого паперу виростили ціле покоління київських церковних інтелектуалів, які, крім богослов’я, займалися медициною, мовознавством і доброчинністю.